Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

к
ка'
кабак
кабака
кабаковий
кабала
кабалик
кабалка
кабан
кабанник
кабановий
кабанувати
кабанча
кабанюга
кабанятина
кабанячий
кабарда
кабардинка
кабась!
кабаськати
кабат
кабатик
кабатина
кабатиня
кабатирка
кабатувати
кабатя
кабацький
кабачки
кабашний
кабашник
кабашниця
кабащина
кабелка 1
кабелка 2
кабза
кабзан
кабзувати
кабинет
кабинетний
кабиця
кабиш
кабіж
кабка
каблі
каблук
каблука
каблукуватий
каблуч
каблучка
кабурх!
кабутати
кабутка
кав!
кава
кавал
кавалер
кавалерія
кавалерочок
кавалерський
кавалець
кавалір
кавалірувати
кавалок
кавальцювати
кавальчик
кавдун
кавелок
каверза
каверзник
каверзниця
каверзувати
каверзякати
кавза
кавзувати
кавід
кавка
кавкати
кавкнути
кавний
кавонька
кавпіти
кавратити
кавратка
кавсікнути
кавтан
кавувати
кавук
кавуля
кавун
кавунець
кавуник
кавуниця
кавунка
кавунник
кавуновий
кавунчик
кавунячий
кавуняччя
кавурник
кавчати
кав'яр
кав'ярка
кав'ярник
кав'ярня
кагал
кагала
кагаловий
кагальний
каганець
каганцевий
каганчик
кагат
кагла
кагляний
каглянка
кадження
кади
кадивай
кадило
Бардичка, -ки, ж. Ум. отъ барда.
Ґрундаль, -ля, м. Грубый человѣкъ. Вх. Уг. 235.
Зажу́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. зажури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума́. Ном. № 2268. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужав. МВ. ІІ. 37. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Ном. № 6465. Молодий козаче, чого зарурився? Чуб. V. 27.
Запе́кати, -каю, -єш, гл. = запроторити. Десь її далеко запекав. Зміев. у.
Засвиста́ти, -щу́, -щеш и засвисті́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Засвистѣть, засвистать. Засвистали козаченьки в поход з полуночі. Макс. (1849), 140. Вітер буйний знявсь, засвистів. Мог. 124.
Збі́рний, -а, -е. 1) Сборный. 2) — ти́ждень. Первая недѣля поста.
Здуми́тися, -млю́ся, -ми́шся, здумі́ти, -мі́ю, -єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Камен. у. Калина пігнулася, дівчина здушилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.
Кружанин, -на, м. Участникъ хороводнаго круга. Грин. III. 105.
Мандрі́вка, -ки, ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. Ум. мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300.
Молодови́к, -ка́, м. Молодой скотъ. Херс. г.
Нас спонсорують: