Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

к
ка'
кабак
кабака
кабаковий
кабала
кабалик
кабалка
кабан
кабанник
кабановий
кабанувати
кабанча
кабанюга
кабанятина
кабанячий
кабарда
кабардинка
кабась!
кабаськати
кабат
кабатик
кабатина
кабатиня
кабатирка
кабатувати
кабатя
кабацький
кабачки
кабашний
кабашник
кабашниця
кабащина
кабелка 1
кабелка 2
кабза
кабзан
кабзувати
кабинет
кабинетний
кабиця
кабиш
кабіж
кабка
каблі
каблук
каблука
каблукуватий
каблуч
каблучка
кабурх!
кабутати
кабутка
кав!
кава
кавал
кавалер
кавалерія
кавалерочок
кавалерський
кавалець
кавалір
кавалірувати
кавалок
кавальцювати
кавальчик
кавдун
кавелок
каверза
каверзник
каверзниця
каверзувати
каверзякати
кавза
кавзувати
кавід
кавка
кавкати
кавкнути
кавний
кавонька
кавпіти
кавратити
кавратка
кавсікнути
кавтан
кавувати
кавук
кавуля
кавун
кавунець
кавуник
кавуниця
кавунка
кавунник
кавуновий
кавунчик
кавунячий
кавуняччя
кавурник
кавчати
кав'яр
кав'ярка
кав'ярник
кав'ярня
кагал
кагала
кагаловий
кагальний
каганець
каганцевий
каганчик
кагат
кагла
кагляний
каглянка
кадження
кади
кадивай
кадило
Виклад, -ду, м. 1) Изложеніе. 2) Испражненіе. А ні ладу, а ні складу, іззіж собачого викладу. Ном. № 13066.
Допли́гувати, -гую, -єш, сов. в. доплигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Доскакивать, доскочить, допрыгивать, допрыгнуть. Розгнівався кінь, як стрибнув, — на сажень до царівни не доплигнув. Грин. І. 173.
Звари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. IІI. 107. 2) Сковать вмѣстѣ (два куска желѣза). Треба залізо зварити докупи. Черк. у.
Зжоло́бити, -блю, -биш, гл. Покоробить. Так його й зжолобило, аж носом закрутив. Стор. І. 176.
Китай, -таю, м. 1) Китай. 2) = китайка. Приніс китаю на дві спідниці. Н. п. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. І. 14. 3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. І. 113.
Назива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. назва́ти, -зву́, -зве́ш, гл. Называть, назвать. Та нічого не сказала, тілько серденьком назвала. Мет. 75.
Нашильник, -ка, м. Нашильникъ (въ дышловой упряжи).
Перепитуватися, -туюся, -єшся, гл. Спрашивать другъ друга. Стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити. Єв. Л. XXII. 23.
Подозволяти, -ля́ю, -єш, гл. Дозволить (многимъ).
Постаростувати, -ту́ю, -єш, гл. Побыть старостою.
Нас спонсорують: