Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

к
ка'
кабак
кабака
кабаковий
кабала
кабалик
кабалка
кабан
кабанник
кабановий
кабанувати
кабанча
кабанюга
кабанятина
кабанячий
кабарда
кабардинка
кабась!
кабаськати
кабат
кабатик
кабатина
кабатиня
кабатирка
кабатувати
кабатя
кабацький
кабачки
кабашний
кабашник
кабашниця
кабащина
кабелка 1
кабелка 2
кабза
кабзан
кабзувати
кабинет
кабинетний
кабиця
кабиш
кабіж
кабка
каблі
каблук
каблука
каблукуватий
каблуч
каблучка
кабурх!
кабутати
кабутка
кав!
кава
кавал
кавалер
кавалерія
кавалерочок
кавалерський
кавалець
кавалір
кавалірувати
кавалок
кавальцювати
кавальчик
кавдун
кавелок
каверза
каверзник
каверзниця
каверзувати
каверзякати
кавза
кавзувати
кавід
кавка
кавкати
кавкнути
кавний
кавонька
кавпіти
кавратити
кавратка
кавсікнути
кавтан
кавувати
кавук
кавуля
кавун
кавунець
кавуник
кавуниця
кавунка
кавунник
кавуновий
кавунчик
кавунячий
кавуняччя
кавурник
кавчати
кав'яр
кав'ярка
кав'ярник
кав'ярня
кагал
кагала
кагаловий
кагальний
каганець
каганцевий
каганчик
кагат
кагла
кагляний
каглянка
кадження
кади
кадивай
кадило
Безладній, -я, -є. Безпорядочный; не имѣющій порядка, анархическій.
Добродба́й, -бая, добродба́ч, -ча́, м. Стяжатель имущества.
Захорошиты, -шію, -ешъ, гл. Похорошѣть.
Крілик, -ка, м. = кропив'янка. Вх. Уг. 247. Cм. кріль 2.
Несмачний, -а, -е. Невкусный, безвкусный.
Побілитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побѣлѣть. Чуб. V. 39.
Повнява, -ви, ж. = повня 1, 2. У повняві дізнає недостатку, всі злигодні подіймуться на його. К. Іов. 44.
Походити 2, -джу́, -диш, гл. 1) Походить. Єсть у мене гарний хлопець, я його любила, то він буде припадати, де я походила. Грин. III, 222. по тобі похо́дить ще й ломака — будешь еще и палкой битъ. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 2) Износить. Батеньку-голубоньку! не гнівайся на мене, що-м ті хліб переїла, сукні-м ті походила. О. 1862. IV. 15. 3) Забеременѣть (о коровѣ). Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.
Починок, -нку, м. 1) Начало = почин. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106). Віл щось почав був говорить, да судді річ його з починку перебили. Греб. 366. 2) Нитки на веретенѣ, заполненномъ совершенно. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Вас. 201. Туілько дідова дочка одвернеться куди небудь, то бабина дочка вуізьме да й змотає починок із її веретена на своє: от у єї і буільший починок стане. Чуб. II. 64. 3) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427. Ум. почи́ночок. Я раненько устаю, по два починочки попрядаю. Мет. 370.
Тросок, -ска, м. Ягненокъ съ переросшими смушками, также и самые смушки. Вас. 154. 198.
Нас спонсорують: