Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

красота
красотворний
красотка
красочка
красти
крастися
красування
красувати
красуватися
красулька
красуля
красунок
красуня
красуха
крась
красюк
красючка
крата
крашанка
крашеник
крашениці
крашеняк
кращати
краще
кращий
кращіти
кращішати
кращіший
краяння
краяти
краятися
кревавий
кревний
кревність
кревно
креденець
крежити
крейда
крейдяний
крейдянка
креймах
крекотень
кректати
креля
кремезливий
кремезний
кременина
кременистий
кремениця
кремізний
кремінець
кремінний
креміння
кремінчик
кремінь
кремпілець
кремпіль
кремсати
крем'ях
креніль
креп
крепак
крепацтво
крепацький
крепачка
крепити
креплики
кресак
кресало
кресання
кресаночка
кресаня
кресати
кресатися
кресиво
креснути 1
креснути 2
кресь!
крет
кретівка
кречет
кречний
кривак
криванжа
кривда
кривдити
кривдиця
кривдний
кривдно
кривдонька
кривдочка
кривдуватися
кривенький
кривесенький
кривий
кривина
кривити
кривитися
кривісінький
криво
кривобедрий
кривобедро
кривобокий
кривовірний
кривов'язий
кривоголовий
криводушний
кривоклубий
кривомовий
кривоніг
кривоніс
кривоногий
кривоокий
кривопикий
кривоплекий
кривоприсяга
кривоприсяжний
кривоприсяжство
кривоп'ятий
криворотий
Анциболо́тник, -ка и анци́бол, -ла, м. Болотный чортъ. Употребляется какъ бранное слово. О. 1862. V. 80.
Баштан, -на, м. 1) Бакша. Як уродив же той баштан! То кавуняччя оттаке, а дині оттакі!... Рудч. Ск. II. 9. 2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 37. Ум. баштанчик.
Бражка, -ки, ж. Ум. отъ брага.
Либо́й нар. = либонь. Желех.
Мо́вити, -влю, -виш, гл. Говорить. Мовивши слово, треба бути паном. Ном. № 10671. Казала б, та уста не мовлять. Г. Барв. 72. Раз то мовить по грецьки, удруге по турецьки. Лукаш. 43. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий. МВ. ІІ. 190. З великого жалю, я слова не мовлю. Лукаш. 83.
Невмиваний, -а, -е. Неумытый. Якийсь москаль сидить: головач роскошланий, невмиваний. МВ. ІІ. 13.
Скаламутитися, -чуся, -тишся, гл. Помутиться, возмутиться.
Тикання, -ня, с. 1) Втыканіе, тыканіе. 2) Разговоръ на «ты».
Уклоняти, -няю, -єш, сов. в. уклони́ти, -ню, -ниш, гл. 1) = уклонятися, уклонитися. К Дніпру-Славуті низенько уклоняли. АД. І. 217. Сам низенько уклонив. АД. І. 218. 2) Просить, склонять, склонить. Панич уклоняв, щоб кіпці покопати. Лебед. у.
Хата, -ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Въ Подоліи хатою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. О. 1861. XI. Св. 52. Отсюда вѣроятно: тут тобі́ й хата! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. Ном. № 273. дядькова хата. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у «дядьковій хаті». Грин. І. 112. держатися хати. Cм. держатися. Ум. хатка, хатонька. Грин. ІІІ. 234. хаточка. Хатки біленькі виглядають. Шевч. 407. Хаточки поховались у біленькі садки. МВ. І. 106.
Нас спонсорують: