Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

котик
котина
котити
котитися
котичок
котище
котіль
котко
котляр
котляренко
котлярівна
котма
котовий
котовка
коток
котолуп
котолупня
котора
которгати
которий
котрий
котрийсь
котуляти
котуна
котусь
котюга
котючий
котючка
котя
котях
котячий
кофа
кох
кохан
коханенький
коханець
коханий
коханка
кохання
коханок
коханочка
коханочок
кохастий
кохати
кохатися
кохітник
кохля
коцабки зробити
коцарка
коцарювати
коцур
коцурник
коць
коцький
коцюба
коцюбитися
коцюрба
коцюрга
коч
кочало
кочать
кочевний
кочедижник
кочерга
кочереґа
кочережка
кочережник
кочержильно
кочет
кочовище
кочубей
кочування
кочувати
кочуватися
кош
кошалка
кошаниця
кошар
кошара
кошарик
кошарище
кошарчина
кошатина
кошачки
кошва
кошелик
кошелина
кошениця
кошеня
кошечий
кошечник
кошик
кошикарство
кошикарський
кошикарь
кошиці
кошівка
кошівниця
кошіий
кошіння
кошлання
кошлати
кошлатий
кошлатити
кошлатіти
кошниця
кошовий
кошт
коштовий
коштовитий
коштовний
коштовність
коштовно
коштовня
коштувати
кошуленька
кошуля
кошур
кощавий
кощок
Азія́тка, -ки, ж. 1) Азіатка. 2) Варварка, жестокая женщина. Харьк. г.
Бизівний, -а, -е. Вѣрный, надежный, несомнѣнный. Угор.
Виделка 2, -ки, ж. Вилка. Дяки постукали заграничними виделками по німецьких тарілочках. Левиц. І. 398. А щоб тих тарілок білих або виделок і ножів — того й заводу в неї не було. Сим. 232.
Дзюба́тий, -а, -е. 1) Съ большимъ клювомъ. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = Дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.
Крамкати, -каю, -єш, гл. О воронѣ: каркать. Вх. Уг. 247.
Ли́шечко, -ка, с. Ум. отъ лихо.
Морськи́й I, -а́, -е́ 1) Морской. Промиває карі очі морською водою. Чуб. V. 320. 2) морська свиня. Дельфинъ. Там страшно борсався дельфин, чи морська свиня. Левиц. І. 3) морське залізо. Магнитъ.
Тройчатка, -ки, ж. Плеть сплетенная въ три ремня или имѣющая три конца. Шейк. Тройчаткою всіх проганяв. Котл. Ен.
Ужовий, -а, -е. = вужовий.
Ціпок, -пка, м. 1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74. 2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110. 3) = ши́нка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух. І. 256. 4) = шофта. МУЕ. ІІІ. 25. 5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (Cм. бильце 10). Вх. Зн. 42. 6) = шабе́ль. Вх. Зн. 78. Ум. ціпо́чок. Рудч. Ск. І. 109.
Нас спонсорують: