Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карлючкуватий
кармазин
кармазинка
кармазинник
кармазиновий
кармак
кармалюк
карман
кармаш
карнавка
карнавочний
карниз
карний
карність
карно
карноухий
карноушка
карок
каронька
кароокий
карпітка
карпульці
карсет
карта
картати
картатий
картацький
картина
картинуватий
картівник
картівництво
картівниця
картка
картник
картниця
картопелина
картопелька
картоплина
картоплиця
картоплище
картопління
картопля
картопляк
картопляний
картопляник
картоха
картохля
карточка
карточний
картошка
картувати
картуз
картузний
картузовий
карувати
карук
карунка
карупір
карус
каруца
карчило
карюк
карюковий
карючений
карючити
каса
касарня
касір
каскет
касп'яга
кастрат
касувати
кас'янів рік
кат
катакомби
катанка
катаржний
катати
кататися
катедра
кателик
кателиків
кателицкий
кателицтво
кателичий
кателичка
катервак
катерга
катержний
катеринка
катеринщик
катеришциця
катерка
катехизис
катир
катиха
катів
катівка
катівня
катівський
катлама
катований
католик
католиків
католицтво
католицький
католичка
каторга
каторжний
каторжник
катрага
катран
катрановий
катраночка
катрига
катряга
катування
катувати
катуватися
катун
Дармої́дня, -ні, ж. Дармоѣдство, тунеядство.
Дошмали́ти, -ся. Cм. дошмалювати, -ся.
Кабатина, -ни, ж. 1) То же, что и кабат, но только одинъ экземпляръ. Подиви ж ти ся, мати, на жовнярські кабати: вся кабатина кров і калина. Федьк. 48. 2) каба́тина. Длинное шелковое или перкалевое женское платье, зимой на ватѣ (у галицкихъ мѣщанокъ). Гол. Од. 24.
Когут, -та, м. 1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться. Ном. 2) Тетеревъ (у гуцуловъ). Шух. І. 237. 3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Шух. І. 128. Ум. когутик. Ув. когутище. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче. Н. п.
Мирськи́й, -а́, -е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства. К. Гр. Кв. XII.
Продаватися, -даюся, -єшся, сов. в. продатися, -дамся, -дасися, гл. Продаваться, продаться. Мил. Св. 30. Нанявся — продався. Ном. № 10386. Один чоловік продався чортові. Грин. І. 40.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл. 1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Ном. стр. 295, № 149. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Ном. № 9414. Не руш чужого. Ном. 9672. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084. 2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Макс. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Н. п. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Шевч. 664. Вітрець рушив. Мир. Пов. І. 112. Рушай! Трогай! Мартъ!
Совиний, -а, -е. Совиный. Совина лапа. Чуб. І. 95. Совині очі. Грин. III. 391.
Товт, -та, м. Купець. Шух. І. 85.
Храп 2 меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28.
Нас спонсорують: