Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кадильний
кадильниця
кадина
кадити
кадитися
кадіб
кадіння
кадка
кадний
кадовбина
кадриль
кадуб
кадук
кажан
кажанек
кажнесенький
кажний
кажніненький
кажнісінький
каз
казальниця
казан
казанина
казання
казанок
казань
казарма
казатель
казати
казатися
казенний
казень
казити
казитися
казінка
казіння
казка
казковий
казна
казочка
казус
казусний
казюка
кайдани
кайданиці
кайданки
кайданник
кайдання
кайданочки
кайла
кайлак
кайленя
кайма
кайман
кайора
кайстра
кайстровий
кака
какабат
какарікати
какаріку!
какарішник
какати
каки
кал
калабайка
калабалик
калабаня
калабатина
калабач
калабуха
калаверці
калавур
калавурити
калавурний
калакалуша
каламайка
каламайковий
каламайчатий
каламанка
каламарок
каламарчик
каламарь
каламітний
каламут
каламута
каламутити
каламутитися
каламутний
каландєк
каланиця
каланник
калантарити
калантир
калап
калатайло
калатало
калатати
калач
калачик
калачити
калашник
калашниця
калган
калганівка
калганка
калгановий
калдани
калека
календарь
каленик
калениця
калило
калина
калинина
калинівка
калинка
калинник
калиновий
калинонька
Буля, -лі, ж. 1) Дѣтск. Булка. 2) = картопля. МУК III. 56. Копали булі. МУЕ. ІІІ. 40. Ум. булінька.
Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. І. 44. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Зміев. у.
Загвинти́ти, нчу́, ти́ш, гл. = заґвинтити.
Луча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Ном. № 4977. Така нам лучилась пеня. Котл. Ен. І. 17. Лучилось бігти їм через дорогу. Грин. І. 146.
Покахикати, -каю, -єш, гл. Покашлять.
Прогін, -го́ну, м. 1) Дорога (между полями и пр.) для прогона скота. Вх. Зн. 56. Чуб. VI. 45. 2) Палка у невода, которою пропускаютъ неводъ подъ ледъ. Полт. г. 2) Длина зданія отъ угла до угла. Чуб. VII. 377. 4) Діаметръ. Млиновий камінь має три аршини у прогоні. Черк. у. 5) мн. Въ гончарномъ горнѣ: круглыя отверстія въ черіні для пропуска огня и дыма. Вас. 180.
Проривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. прорвати, -рву, -рве́ш, гл. 1) Прорывать, прорвать. Нащо ж ти, доню, стелю проривала? Чуб. V. 341. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62. Болячка набрякла, та й прорвала і потік бруд. 2) Вырывать, вырвать часть растеній, чтобы остальнымъ было больше простора, или чтобы очистить среди растеній проходъ. Пшеницю поле, кукіль прориває. Грин. III. 397. Черчику, васильчику, посію тебе в городчику, буду тебе шанувати, тречі на день поливати, а що — суботи проривати. Чуб. ІІІ. 467. Та коли тебе в гості дожидать?... Що к Різдву снігами позаміта, а к Великодню водою позалива, а к святій неділонці травою позароста. Я й сніжок прогорну, я й водицю проллю, я й травицю прорву. Мил. 192.
Роговий, -а, -е. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.
Смага, -ги, ж. Сухость губъ, воспалительный налетъ на губахъ отъ жажды и труда. У горлі пересохло, смага губи попалила. Мир. Пов. II. 113. Дай води прогнати смагу. Козел., Лубен. у. Кровава смага на губах. Борз. у. Ум. смажка. Яблучок, сливок — смажку прогнати по дорозі. Г. Барв. 488.
Штрапувати, -пую, -єш, гл. 1) Штрафовать. 2) Страховать. Черк. у.  
Нас спонсорують: