Видрочитися, -чуся, -чишся, гл. Пропасть, издохнуть, метаясь отъ укусовъ оводовъ, взбѣситься. А проклятий рід, щоб ти видрочивсь!
Дихтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Составлять (о письмѣ, оффиц. бумагѣ и пр.). Испор. диктувати.
Дігтя́рня, -ні,, ж. Дегтярный заводь. У бору була дігтярня, де наш чоловік дьоготь гнав.
Закрути́ти, -ся. Cм. закручувати, -ся.
Міркува́тися, -куюся, -єшся, гл. 1) Соображаться съ чѣмъ, примѣняться къ чему. 2) Удерживаться, воздерживаться.
Надриґа́нчик, -ка, м. Щеголь, франть. То шевчики, такі є надриґанчики, — як у місті.
Озиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. озватися, -звуся, -вешся, гл.
1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом.
2) — за кого. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький.
Підсідельний, -а, -е. Подсѣдельный.
Прачка, -ки, ж. Прачка. І швачка, і прачка, і пряха. Літом і качка прачка. Ум. прачечка.
Прокалатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Простучать въ колотушку; прозвонить.
2) Пройти (о времени). Прокалатає швидко час.