Гу́бці, -бець, ж. мн. Губки. Мандзейко, душейко, дай же ми губці.
Дича́к, -ка́, м. Дикій звѣрь. На людей позира як дичак який.
До IІ сз. = То. Ой як прийду додомоньку, до всі мене лають. Як прийде пора, до я вийду сама. До-б = То-б. Як би я не манила, до-б я боса ходила. Коли б мені, да Господи, повечоріло, до-б на моєму серденьку поздоровіло.
Дя́кувати, -вую, -єш, гл. Благодарить. Дякує красно. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Ой не дякуй мені, брате. дя́кувати господо́ві. Благодаря Бога.
Зайченя́, -ня́ти, с. = зайча.
Обтопитися, -плюся, -пишся, гл. Окончить топку.
Пантрувати, -ру́ю, -єш, гл. Смотрѣть, присматривать, высматривать; заботиться о чемъ. Не п'є меду, чайки лічить, по морю пантрує. А цісарської служби було пантрую, як ока в голові. Мотря... дітей пантрує й годує. Пантрували огнища.
Помалу нар.
1) Тихонько, осторожно, слегка. Помалу ступайте, пилу не збивайте. Мороз дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий.
2) Тихо. Ой помалу малу, чумаченьку, грай, да не врази мого серденька вкрай.
3) Медленно, не спѣша. Ой ходімо, пане-брате, на той кут помалу. Ні, каже, не біг, — я помалу йшов. Ум. помаленьку, помалесеньку, поманесеньку.
Тетюха, -хи, ж. Лихорадка, febris. Най тя бере зла тетюха, таки будеш коротюха.
Цебенити I, -ню́, -ниш, гл. Ругать? Прийшла п'яна та й цебенить мене, лає, нащо курей випустила з хлівчика.
