Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кукувакати
кукукати
кукул
кукуличка
кукуліжка
кукулюх
кукулярія
кукунець
кукурвас
кукурікання
кукурікати
кукуріку!
кукурічка
кукурудз
кукурудза
кукурудзайка
кукурудзіння
кукурудзка
кукурудзяний
кукурудзянка
кукуручка
кукуц
кукучка
кулага
кулай
кулак
кулача
кулачина
кулачити
кулачки
кулачний
кулачник
кулачок
кулаччя
кулеба
кулеша
кулешінник
кулешір
кулешня
кулибка
кулидка
кулик I
кулик II
куликів
кулиця
куличок
куліти
куліш
кулішарник
кулішівка
кулішниця
кулка
куль
кульбаба
кульбавочка
кульбака
кульбанка
кульбастий
кульбачити
кульбачний
кульбачник
кульга
кульгавий
кульгати
кулька
кульмич
кульмичуватий
кульондра
культивувати
культура
культурний
культурник
кульчик
кульша
куля
куляга
куляс
кулястий
кулястра
кум
кума
кумак
куман
кумання
кумасенька
кумась
кумася
куматися
кумбук
кумбуч
кумедія
кумедіянт
кумедний
кумедно
кумелем піти
кумець
кумин
кумів
кумівство
кумівщина
кумільга
кумка
кумкати
кум-кум!
кумлик
кумонька
кумочок
кумпанія
кумпанство
кумство
кумувати
кумцьо
кумця
куна
кундель
кундосити
куниця
кунишник
куній
кунка
Жа́ба, -би, ж. 1) Лягушка; жаба. І жаба риба, бо в воді сидить. Ном. № 8249. Пнеться, як жаба на купу. ЗОЮР. І. 147. жа́ба ци́цьки дасть (кому). Утонетъ, вообще — умретъ (кто). Греб. 386. Ум. жа́бка, жа́бонька, жа́бочка. Ув. жа́бище.
Кріпенний, -а, -е. 1) Очень крѣпкій. 2) Очень здоровый, сильный. Це дід кріпенний. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Ненароком нар. Нечаянно, неумышленно. Коли кому й лучалось ненароком зблизиться до того острова, то з ляком тікали від його. Стор. МПр. 13.
Нерозум, -му, м. Неразуміе, глупость. Желех.
Округи нар. = округ. Позирнувши Ісус округи, рече. Єв. Мр. X. 23.
Охвицини, -цин, м. мн. Флигель.
Пообхаркувати, -кую, -єш, гл. Обхаркать (во множествѣ).
Поприставати, -таємо́, -єте, гл. То-же, что и пристати, но во множествѣ. Тепер до його пристав князь Корецький... поприставали людно й оружно Котлубай, Ілляшевські, Горностаї. К. ЦН. 277. Воли годуй добре, щоб не поприставали. Маркев. 121.
Порозспівуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Распѣться (о многихъ).
Чигати, -га́ю, -єш, гл. Подстерегать. К. ЧР. 312, 16, 167. Піднялись чужі на мене, на люю чигають душу. К. Псал. 125.
Нас спонсорують: