Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобло
ковадло
ковалдо
коваленко
коваленька
ковалик
ковалисько
ковалиха
ковалів
ковалівна
ковалір
коваль
ковальний
ковальня
ковальство
ковальський
ковальчик
ковальчук
ковалювати
коваляк
кований
кованка
ковання
ковати
ковач
ковбан
ковбанитися
ковбанька
ковбанюга
ковбаня
ковбаса
ковбаситися
ковбаска
ковбасний
ковбасник
ковбасниця
ковбасня
ковбасяник
ковбасянка
ковбатка
ковбах
ковбирь
ковбиця
ковбок
ковбота
ковбур
ковбчик
ковган
ковганка
ковдоба
ковдовбина
ковдра
ковер
коверза
коверзувати
коверцовий
ковзалка
ковзати
ковзатися
ковзелиця
ковзкий
ковзко
ковзун
ковзь!
ковиза
ковизитися
ковизка
ковила
ковінька
ковмір
ковмо
ковнір
ководка
коворот
ковпак
ковтати
ковтки
ковтнути
ковток
ковтонути
ковтрушковий
ковтун
ковть!
ковтьоба
ковтюх
ковтях
ковчег
когут
когутик
когутище
когутій
когутячий
кодаш
кодій
кодільничий
кодкати
кодкодати
кодло
кодловатий
кодола
кодря
коєць
кожа
кожан
кожанець
кожанок
кождий
кождісенький
кождіський
кожен
кожний
кожнісінький
кожнярь
кожом'яка
кожом'яківна
кожом'яцтво
кожом'яцький
кожух
кожухарь
кожушаний
Бануш, -ша, м. 1) Сунь говяжій. Шух. І. 215. 2) Кушанье: кукурузная мука, смѣшанная со сметаной и сваренная. Шух. І. 140.
Ганчарь, -ря, м. = гончарь.
Гірок 2, -рка, м. = огірок.
Ґу́ґолька, -ки, ж. Ум. отъ ґуґля.
Дія́ниє, -ния, с. Дѣянія св. апостоловъ. Ударили в великий дзвін до церкви на діяниє. Кв. II. 177.
Переліжка, -ки, ж. Короткія трубочки изъ спирально свернутой проволоки или жести, — при составленіи ожерелья изъ монетъ, крестовъ нанизываются послѣ каждой монеты, креста, что бы эти послѣдніе не сбивались въ кучу. Шух. І. 130, 131, 281, 284-287.
Попрогризати, -за́ю, -єш, гл. Прогрызть (во множествѣ). Тенета б всі попрогризала. Гліб. 19.  
Поримарювати, -рю́ю, -єш, гл. Позаниматься шорничествомъ.
Футіти, фучу, -тиш, гл. Сопѣть, пыхтѣть, дуть. Желех. на все фути́т. Онъ надуть, спесивъ. Вх. Зн. 75.
Хвать меж. Хвать. «На злодію шапка горить!» — А він собі хвать за голову. Ном. № 11097.
Нас спонсорують: