Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобло
ковадло
ковалдо
коваленко
коваленька
ковалик
ковалисько
ковалиха
ковалів
ковалівна
ковалір
коваль
ковальний
ковальня
ковальство
ковальський
ковальчик
ковальчук
ковалювати
коваляк
кований
кованка
ковання
ковати
ковач
ковбан
ковбанитися
ковбанька
ковбанюга
ковбаня
ковбаса
ковбаситися
ковбаска
ковбасний
ковбасник
ковбасниця
ковбасня
ковбасяник
ковбасянка
ковбатка
ковбах
ковбирь
ковбиця
ковбок
ковбота
ковбур
ковбчик
ковган
ковганка
ковдоба
ковдовбина
ковдра
ковер
коверза
коверзувати
коверцовий
ковзалка
ковзати
ковзатися
ковзелиця
ковзкий
ковзко
ковзун
ковзь!
ковиза
ковизитися
ковизка
ковила
ковінька
ковмір
ковмо
ковнір
ководка
коворот
ковпак
ковтати
ковтки
ковтнути
ковток
ковтонути
ковтрушковий
ковтун
ковть!
ковтьоба
ковтюх
ковтях
ковчег
когут
когутик
когутище
когутій
когутячий
кодаш
кодій
кодільничий
кодкати
кодкодати
кодло
кодловатий
кодола
кодря
коєць
кожа
кожан
кожанець
кожанок
кождий
кождісенький
кождіський
кожен
кожний
кожнісінький
кожнярь
кожом'яка
кожом'яківна
кожом'яцтво
кожом'яцький
кожух
кожухарь
кожушаний
Бодрий, -а, -е. Бодрый. Котл.
Голубці́Cм. Голубе́ць.
Загрома́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. загрома́дитися, -джуся, -дишся, гл. Загребаться, загрестись, закапываться, закопаться.
Заду́ха, -хи, ж. 1) Сильный, удушливый запахъ. Шпигнула у ніс хрінова задуха. Полт. у. 2) Спертый, удушливый воздухъ. 3) Засореніе дымовыхъ проходовъ въ печкѣ. Задуха десь зробилася, та й курить того. Н. Вол. у. 4) Удушье, астма. Вх. Зн. 19.
Ігрець, -ця, м. 1) = грець 1. 2) Вихрь. Закрутився перед царицею ігрець, піднявся до неба стовп пилу, вхопив царевича і помчав у зелений гай. Стор. І. 74.  
Капсель, -сля, м. 1) Пистонъ (ружейный). 2) Пистонъ, мѣдная оправа для отверстій въ кожѣ или матеріи, черезъ которыя проводится шнурокъ (въ обуви, одеждѣ и пр.). Шух. I. 287.
Охаюватися, охаююся, -єшся, сов. в. охаятися, -хаюся, -єшся, гл. Прибираться, прибраться, привести въ чистый и опрятный видъ. Сим. 129.
Припоручати, -ча́ю, -єш, сов. в. припоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Припоручаю тобі твого брата. Г. Барв. 406.
Робота, -ти, ж. 1) Работа, трудъ, дѣло, занятіе. Яка плата, така й робота. Ном. Субота не робота — помий, помаж та й спати ляж. Ном. 542. Цілісінький день у роботі. МВ. І. 26. 2) Издѣліе, произведете, работа. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 3) соб. Работники. Одчиняй, пане, ворота, їде твоя робота. Ном. № 10000. Ум. робітка, робітонька, робіточка. Грин. III. 400, 393.
Розчовпати, -паю, -єш, гл. Понять, уразумѣть. Не розчовпав гаразд де і що. Ном. № 7915. Пріська тоді тільки розчовпала, що говорили про станцію. Мир. Пов. І. 155.
Нас спонсорують: