Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кваплення
квапливий
квапливість
квапливо
кваплятися
квапний
квапно
кварта
квартал
квартина
квартира
квартирка
квартиронька
квартирочка
квартовий
квартонька
кварточка
квартуга
кварцяний
квас
квасець
квасиво
квасило
квасина
квасити
кваситися
кваскуватий
кваслина
квасний
квасник
квасниця
квасність
квасніти
квасно
кваснути
квасок
квасолечка
квасолина
квасолюватий
квасоля
кватера
кватира
кватирант
кватирантів
кватирка
кватирний
кватиронька
кватирочка
кватирування
кватирувати
кватирька
кватиря
квацювати
квацяти
квач
квачик
кваша
квашений
квашення
квашія
квашка
квизнути
квилина
квилити
квилля
квиль
квит
квиток
кві
квік
квікало
квікати
квіт
квітень
квітина
квітка
квітневий
квітний
квітник
квітнути
квітнючий
квітонька
квіточка
квіття
квітувати
квітущий
квітчаний
квітчання
квітчастий
квітчати
квітчатися
квітючий
квічати
квічення
квок! I
квок II
квокати
кво-кво!
квоктати
квоктуха
кволий
кволитися
кволість
кволіти
квочечка
квочка
кв'як
ке
кеба
кебета
кебетливий
кебетний
кебітливий
кебітний
кевкнути
кед
кедзі-кедзі!
кеді
кедр
кедра
Бам-Бам! меж. Подражаніе звуку колокола. О. 1861. XI. Св. 37. Подражаніе звуку струннаго инструмента. На цимбали бам-бам! Гол. IV. 448. Cм. балам.
Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Жовкля́к, -ка, м. = жовтяк. Ум. жовклячо́к.
Засту́кати, -каю, -єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Шмарнути, -ну, -неш, гл. Кинуть, бросить. Узяв з кади на їден палец (води), шмарнув. Гн. І. 16.
Нас спонсорують: