Базарисько, -ка, с. = базарище. Желех.

Діля́нка, -ки, ж. 1) Половина мички льну, пеньки. 2) Часть, участокъ. Ділянка в лісі.

Кабашниця, -ці, ж. Продавщица водки или содержательница кабака. Гей Насте Горовая, шинкарко молодая, кабашнице степовая. ЗОЮР. І. 319.

Лиси́ця, -ці, ж. 1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. накривсь, мов лисиця хвостом. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Въ обрядѣ сватовства, въ обрядовыхъ рѣчахъ сватовъ дѣвушка называется иногда вмѣсто куниці — лисицею. У вас лисиця є, нам снилось, котру Тетяною зовуть... (Изъ рѣчи сватовъ). Алв. 13. 2) Лисій мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185. 3) Только во мн. ч. Намерзшіе узоры на оконномъ стеклѣ. 4) Только во мн. ч. Деревянные тиски различной величины и вида, употребляющіеся: а) для сжиманія склеенныхъ досокъ (Мирг. у.); б) для выжиманія воска; в) для сжиманія разламывающагося въ мѣстѣ развѣтвленія дерева. Приборъ состоитъ изъ двухъ досокъ или кусковъ дерева, которые помѣщаются по обѣ стороны развѣтвленія въ деревѣ, послѣ чего концы ихъ сжимаются насквозь проходящими планками. Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться. Левч. 161. г) для укрѣпленія стѣны: два столба одинъ противъ другого по обѣ стороны стѣны, концы которыхъ скрѣплены, отчего стѣна стискивается. Хата наша похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала. Г. Барв. 249. д) для поддержанія жердки при работѣ гребенщиковъ. Вас. 164. Жердка висить на лисиці. Cм. лещата. 5) Названіе вола съ малой бѣлой отмѣтиной на лбу. КС. 1898. VII. 42. 6) Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124. Ум. лисичка. Въ сказкахъ обыкновенно съ прибавленіемъ слова сестричка. Лисичка-сестричка і вовк панібрат. Рудч. Ск.

Ненуж сз. = ніж. Лучче хліб їсти з водою, ненуж буханець з бідою. Ном. № 7288.

Отягтися, -гнуся, -нешся, гл. Подкормиться, потолстѣть. (Худі коні) отяглись, узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. Кабан в сажу уже трохи отягся. Павлогр. у. Cм. отягатися.

Підточувати, -чую, -єш, сов. в. підточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню). Чуб. II. 135. 2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи. 3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Підточи наливки в пляшку. 4) Просѣивать, просѣять зерно на решето.

Повипростуватися, -туємося, -єтеся, гл. Выпрямиться (о многихъ). Усі повипростувалися, стоять, як салдати на муштрі.

Попантрувати, -ру́ю, -єш, гл. Посторожить.

Роз'ятрюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роз'ятритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Растравляться, растравиться. Рана роз'ятрилась. 2) Воспламеняться, воспламениться, возбудиться. Почувши хміль, хлопці роз'ятрились — тільки б гуляти. Св. Л. 188.