Бовтати, -таю, -єш, гл. Взбалтывать.
Захолонуты, -ну, -нешъ, гл. Простыть. Добре буде, якъ захолоне. Винъ такъ и захоловъ.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Кухарча, -чати, с. Поваренокъ.
Ли́бці, -ців, мн. Бичевка съ привязаннымъ мясомъ для ловли рыбы.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Мсти́вість, -вости, ж. Мстительность.
Повісити, -шу, -сиш, гл. Повѣсить. За сеє Бог не повісить. Куплю тобі намисто та на шию повішу.
Посполу нар. Вмѣстѣ, разомъ. Довго вони плакали й горювали удвох посполу. На добридень тобі, тату, і тобі, мамо, вам, діди, і вам, баби, вам, братіки і сестриці, і всім посполу, і Богу святому. Бувайте здорові, з неділею! — Спасибі, посполу з вами.
Употемку нар. Въ закрытомъ отъ свѣта мѣстѣ. Навіщо ти поставив його употемку, постав на вікні, то й ростиме (о цвѣткѣ).