Дармої́дня, -ні, ж. Дармоѣдство, тунеядство.
Застря́мина, -ни, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Здорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Изнурить дорогой. Здорожив худобу. Чи воно здорожені воли, чи хорі?
Коренити, -ню́, -ни́ш, гл.
1) Укоренять.
2) Бранить сильно, ругать. Не коренила ж вона його ні трохи. Кого попало і корениш, і ганить.
Онук, -ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. онучок.
Ремез, -за, м. Птица: ремезъ, Parus pendulinus. Ой ремезе, ремезочку, не клади гнізда у вершині Дністра. Ум. реме́зонько, ремезо́чок.
Стрімко нар.
1) Ровно въ высоту. Очі грають, стан високий стрімко розігнувся.
2) Круто. Стрімко крокви поставив.
3) Остроконечно. Не верши стіжка стрімко.
Студінь, -ні, ж. Стужа. А то студінь така, Господи!
Тіпати, -паю, -єш, гл.
1) Дергать, трясти. Тіпати за бороду.
2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпати. Трепать коноплю, ленъ.
3) О лихорадкѣ: трясти. Щодня двома й трома нападами тіпає його пропасниця.
4) Колотить, бить. Чи добре таки, чи погано мене тіпали, кажу ж, не пам'ятаю; знаю тільки, що я прокинувся в погребі, налигачем скручений.
Широкий, -а, -е. 1) Широкій. Широкі ворота увійти, та вузькі вийти.
2) Обширный. Панувала і я колись на широкім світі. Широкеє поле. Широкая нива.
3) Смѣлый. Широкі були, поки не приїхав справник! А приїхав справник — і душа в п'яти забрязчала. Люботин. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку, де гай зелененький, де лист широченький.