Витирати, -раю, -єш, сов. в. витерти, -тру, -треш, гл.
1) Вытирать, вытереть. Витри лаву.
2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть.
3) — сірничка. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево.
Допи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. допита́тися, -та́юся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? допита́тись сло́ва. Узнать рѣшеніе. Поїхали до свата слова допитаться. 2) Находить, найти кого либо при помощи разспросовъ. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. Допитався до того багатого купця.
Знадоб'я, -б'я, с. Снарядъ. Рибалки бачуть, що волок подертий, та кажуть: «хай тобі гаспид з твоїм знадоб'ям.
Начуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. начутися, -чуюся, -єшся, гл.
1) Наслушиваться, наслушаться. Багато я дечого там начувся. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся.
2) Только несов. в. Ожидать бѣды, мести. Стережіться ж тепер!.. Начувайтеся!
Оправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. оправити, -влю, -виш, гл.
1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Я її оправив під скло... і висить у мене в світлиці.
2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ.
Підгноїти Cм. підгноювати.
Понапускати, -каю, -єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Сякий-такий бродяг понапускав.
Припрошати, -ша́ю, -єш, гл. = припрошувати. Почав припрошати: «Пийте, браття!»
Риб'ятко, -ка, с. Ум. отъ риб'я.
Чмирь, -рю, м.
1) Короткая шерсть, остающаяся на пестахъ послѣ валянья, сукна.
2) Острый, противный запахъ. Борсук у норі такого піддав чмиру.
3) —ря. Чумазый.