Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Дуди́ло, -ла, м. пт. удодъ.
Зучатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. зучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Пріучаться, пріучиться. Бо під батьковськими крильми я зучивсь до бою.
Ло́вчий, -чого, м. 1) Ловчій. Спаслися ми, як пташки з клітки, як з сіті ловчого пірнаті. 2) Ловитель (сказано было о ловившихъ убѣжавшихъ рекрутовъ).
Наскубати, -ба́ю, -єш, сов. в. наску́бти, -бу́, -бе́ш, гл.
1) Надирать, надрать. Наскуб чуба йому.
2) Надергивать, надергать. Наскубла пір'я. Наскуб сіна з стога.
Підхлеснути, -ну́, -не́ш, гл. Хлебнуть. Пан дружко лигав варену, свашка підхлеснула.
Полунати, -на́ю, -єш, гл. О звукѣ: раздаваться нѣкоторое время.
Роззуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роззутися, -зуюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться, снимать, снять обувь. Розуйся бо з чобіт!
Слободний, -а, -е. Свободный. Ум. слободне́нький, слободнесенький.
Учарувати, -рую, -єш, гл.
1) Очаровать.
2) Приколдовать. Чи ти мене вчарувала, чи трутовки дала, ой що ж бо ти мені розум зовсім відібрала.