Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

криворучка
кривосудця
кривоустий
кривошия
кривувати
кривулечка
кривулька
кривуля
кривулястий
кривуляти
крига
кригнати
криж
крижавка
крижак
крижалка
крижаний
крижанка
крижастий
крижати
крижатий
крижацтво
крижацький
крижевий
крижень
криженька
крижик
крижина
крижівниця
крижка
крижмо
крижнистий
крижня
крижняк
крижоватка
крижовий
крижувати
крийма
крик
крикливий
крикливиця
крикнути
крикнява
крикси
крикуль
крилас
крилатий
крилаш
крилашський
крилечко
криллячко
крило
криля
крим
кримець
кримка
кримкуватий
кримський
крин
криниця
криничаний
криниченька
криничка
криничний
криничовина
криничуватий
кринишний
криса
крисак
крисанечка
крисанина
крисаня
крисачок
криси
крислатий
крисловатий
кристаль
крити
критий
критик
критика
критикувати
критися
критичний
критник
криття
криха
крихітка
крихкенький
крихкенько
крихкий
крихкість
крихко
крихта
крицевий
криця
крицяний
кричання
кричати
кричма
криша
кришанець
кришеник
кришеня
кришечка I
кришечка II
кришити
кришка
кришний
кришталевий
кришталик
кришталь
крів
крівавий
крівавити
крівавитися
крівавиця
крівавник
крівавниці
кріваво
Відлітати, -таю, -єш, сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. ІІ. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.
Вощечок, -чку, м. Ум. отъ віск.
Запі́р, -по́ру, м. 1) Запоръ (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака. Черк. у. 4) Проклятіе, бранное слово. Вх. Лем. 416.
Звели́чити 2 Cм. звеличувати.
Мурва́нь, -ня, м. Мурашка. Вх. Уг. 252.
Переляк, -ку, м. Испугъ, перепугъ. Ном. № 4342. Чуб. І. 13. Кричали з переляку. Св. Мт. XIV. 26. Иногда въ значеніи: большой испугъ. Ляк сили додає, а переляк відіймає. Ном. № 4400.
Пообворожувати, -жую, -єш, гл. Обворожить, очаровать (многихъ).
Прядіння, -ня, с. Пряденіе. Сим. 236. ЕЗ. V. 194.
Тогідний, -а, -е. = торішній. Брат у тогіднім році найшов. Гн. II. 176.
Шляхетський, -а, -е. Дворянскій. Багатого дочка батька, шляхетського роду. Шевч. 275.
Нас спонсорують: