Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кітка
кітлик
кітловина
кітляр
кітлярка
кітлярчин
кітний
кіток
кітчий
кітька
кіть-кіть!
кіхоть
кіш
кішастий
кішка
кішкарь
кішниця
кіявкати
кла
клад
кладіжка
кладій
кладільник
кладка
кладня
кладовисько
кладовище
кладочка
кладь
клак
кламцати
кландати
кланцати
кланцатий
кланці
клань
кланяння
кланятися
клап
клапан
клапаня
клапати
клапатий
клапач
клапачка
клапкати
клапоть
клапоухий
клаптик
клаптош
клас
класик
класичний
класний
класти
кластися
клатати
клац!
клацання
клацати
кле
клебан
клебанина
клебанка
клебаня
клевак
клеветатися
клеветуха
клевецъ
клевцур
клевчик
клевчиха
клезнути
клеїти
клей
клейгов!
клейнити
клейно
клейнод
клейнодець
клейтух
клекавка
клекацка
клекіт
клекотати
клекотіти
клект
клектання
клектати
клен
кленина
клениця
кленовий
кленок
клень
клепайло
клепак
клепало
клепання
клепаня
клепати
клепач
клепачка
клепець
клепка
клептати
клептіти
клесачка
клесувати
клець
клечальний
клечаний
клечанина
клечання
клешня
клешоногий
кливак
клик
кликання
кликати
Брова, -ви, ж. 1) Бровь. Не так очі як ті брови, любі, милі до розмови. Мет. 10. брови на шнурочку. Узенькія ровныя красивыя брови. 2) Мясистый наростъ надъ глазомъ тетерева. Шух. I. 238. 3) Кличка вола съ чорными бровями. КС. 1898. VII. 42. Ум. брівка, брівонька, брівочка, бровеня, бровенятко, бровеняточко. Брівками моргає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). В мене чароньки — чорні брівоньки, в мене принада — сама молода. Н. п.
Жиркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Пастись, кормиться (объ уткахъ и гусяхъ). Місця, де дикі качки жиркують. Черк. у.
Запа́морочитися, -чуся, -чишся, гл. Потерять сознаніе. Я тоді запаморочився і не знаю, як ударив її і чим ударив. Екатер. у.
Перть, -ти, ж. Тропинка, по которой гоняютъ овецъ. Вх. Зн. 48.
Поважати, -жаю, -єш, гл. Уважать, чтить. ЗОЮР. І. 31, 21, 35, 23. Ой поважай стару матір, хоч вона й не рідна. Чуб. V. 935. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1130. Ей шати мої, шати! пийте, гуляйте: не мене шанують, бо вас поважають. ЗОЮР. І. 208.
Поширятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. поши́ритися, -рю́ся, -ришся, гл. Расширяться, расшириться.
Ростік, -току, м. 1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Вх. Зн. 61. Ой в городі на ростоці пють, гуляють запорожці. Лис. IV. № 7. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. Гол. II. 529. 2) Разгонъ? К. Псал. 215. Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не пють крови людської. К. Псал. 153. 3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках. Кіевск. у.
Спусткувати, -ку́ю, -єш, гл. = спустіти. Її світлиця спусткувала. Греб. 320.
Тискнява, -ви, ж. Тѣснота, большое стеченіе людей. Лубен.
Ціці-баба, -би, ж. см. баба 10. КС. 1887. VI. 481. Сим. 192.
Нас спонсорують: