Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчій
корчма
корчомаха
корчомка
корчування
корчувати
корчуватися
корчуга
корчуля
коршак
коршма
коршмиця
коршмонька
коршов
коршомка
коряк
корячкуватий
корячок
коса
косак
косарик
косаричок
косарка
косарський
косарь
косарювати
косатарь
косатий
косатка
косибав
косий
косильки
косинець
косиня I
косиня II
коситень
косити
косиця
косичити
косичка
косище
косінка
космак
косматій
космачитися
космачки
космашечка
космик
космина
космогрудий
космок
косниця
косовий
косовиця
косовище
косогір
косом
косонога
косоокий
косорий
косорити
косоритися
косорогий
костел
костельний
костельник
костер
костерява
костирник
костиронько
костирство
костирь
костогриз
костогриза
костокрилий
костомара
костомаруватий
костомаха
костоправ
костриця
костричитися
костричуватий
коструб
кострубань
кострубатий
кострубач
кострубонько
костур
костура
костуронька
костуряка
костьол
костьольний
костюк
костюльки
костяк
костяний
костяниця
косухна
косцяний
коська
коськання
коськати
кось-кось!
косюрки
кося
косяк
косяка
косятинець
кота!
котара
котарь
котел
котелка
котелок
котеня
котець
коти
котига
котигорошок
Бетоніка, -ки, ж. Раст. Betonica officinalis. Вх. Пч. ІІ. 29.
Виспінути, -спіну, -неш, гл. = ви́спіти 2. Кажу йому: не виспінеш туди. Так ні, таки пробі: виспіну ще! та й сидить, базікає, — ну й загаявся. Новомоск. у.
Вицюркати, -каю, -єш, гл. Вытечь, вылиться. Вх. Лем. 398.
Відмова, -ви, ж. 1) Отвѣтъ. 2) Отказъ.
Запеча́тувати, -тую, -єш, сов. в. запеча́тати, -таю, -єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. І. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.
Кінцьовий, -а, -е. = кінцевий. кінцьо́вий гребінець. Гребень изъ верхушки (конца) рога. Вас. 164.
Наверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. наверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Поворачивать, поворотить. Сірі воли навертає. Рудч. Чп. 89. Хусткою махнув, вісько навернув: «А рушай, вісько, під Бендер-місто!». О. 1861. XI. 56. 2) Наваливать, навалить. Зіма замети навертає. Мир. ХРВ. 125. Було мене притопити й камень навернути, а щоб же я не зринала й цього лишенька не знала. Грин. III. 312. 3) Рѣдко появляться, разъ появиться. То те він робить, то те, то йде, то где, — як гість додому навертає. МВ. І. 44. Хиба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі. Мир. Пов. II. 78. 4) Обращать, обратить. Синів ізраілевих наверне до Бога. Єв. Л. І. 16. Вона довго молилась до Бога, щоб навернув чоловікове серце знов до любови. Левиц. І. 497. Наверни мене на жидівську віру. Мнж. 122. 5) Сворачивать, своротить на кого. На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив. Черниг. г. 6) Наверстывать, наверстать. Стара хоче у хазяйстві навернути, що дочка витратила. МВ. І. 28. Він хоч і прогуля, так він і наверне. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Нарощиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. О тѣстѣ: заквасить много. Нарощиняв, а чим замісити? Ном. № 3523.
Ревнивий, -а, -е. Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691.
Розгледжувати, -джую, -єш, сов. в. розгледіти, -джу, -диш, гл. = розглядати, розглядіти.
Нас спонсорують: