Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчій
корчма
корчомаха
корчомка
корчування
корчувати
корчуватися
корчуга
корчуля
коршак
коршма
коршмиця
коршмонька
коршов
коршомка
коряк
корячкуватий
корячок
коса
косак
косарик
косаричок
косарка
косарський
косарь
косарювати
косатарь
косатий
косатка
косибав
косий
косильки
косинець
косиня I
косиня II
коситень
косити
косиця
косичити
косичка
косище
косінка
космак
косматій
космачитися
космачки
космашечка
космик
космина
космогрудий
космок
косниця
косовий
косовиця
косовище
косогір
косом
косонога
косоокий
косорий
косорити
косоритися
косорогий
костел
костельний
костельник
костер
костерява
костирник
костиронько
костирство
костирь
костогриз
костогриза
костокрилий
костомара
костомаруватий
костомаха
костоправ
костриця
костричитися
костричуватий
коструб
кострубань
кострубатий
кострубач
кострубонько
костур
костура
костуронька
костуряка
костьол
костьольний
костюк
костюльки
костяк
костяний
костяниця
косухна
косцяний
коська
коськання
коськати
кось-кось!
косюрки
кося
косяк
косяка
косятинець
кота!
котара
котарь
котел
котелка
котелок
котеня
котець
коти
котига
котигорошок
Відхід, -ходу, м. 1) Отходъ, выходъ. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збіраючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. ІІІ. 490. 2) Расходъ; убыль. Шкури з дохлих овець брали усі в економію, а як одходу (дохлих овець) було багато, то часть зоставляли на хуторі. Павлогр. у. (Залюбовск).
Горба́стий, -а, -е. Холмистый. Горбастий цвинтарь у молодого лікаря, т. е. многіе умираютъ. Ном. № 13933.
Гу́та, -ти, ж. Стекляный заводъ. Палає, як у гуті. Ном. № 14045.
Держа́ння, -ня, с. 1) Держаніе. 2) Обладаніе, владѣніе.
Клектати, -кчу́, -ти́ш, гл. = клекотати. Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи. К. МБ. II. 134.
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. Вх. Лем. 428. 2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083. 3) Интриговать. 4) Крути́ти веремі́я. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.
Нака́з, -зу, м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор.
Поглибшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться глубже.
Покровка, -ки, ж. Яблоня, плоды которой созрѣваютъ къ концу сентября.
Щебетати, -бечу, -чеш, гл. 1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33. 2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. ІІ. 7.
Нас спонсорують: