Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Закукурі́кати, -каю(-чу), -каєш (-чеш), гл. Закукурекать. Опівночі закукурікали півні. Стор. II. 68.
Охляп нар. Безъ сѣдла. О. 1862 X. 111. Сидя охляп на коні. Котл. Ен. III. 30. На коні сидить охляп. Шевч.
Побиванка, -ки, ж. Пораженіе. Козаки після побиванок під Кумейками на Говтві і Стариці позаходили в Московщину. Стор. МПр. 60.
Повипалювати, -люю, -єш, гл. Выжечь (во множ.).
Попити II, -п'ю́, -єш, гл. Выпить (во множествѣ). Був мед, та гості попили. Ном. № 1897. Попив змій кров. Мнж. 35.
Постиратися, -раємося, -єтеся, гл. Стереться (во множествѣ). Білі рученьки змиваються, а персники постираються. Чуб. V. 591.
Сідь, -ди, ж. Сѣдина. Уже, бач, сідь проростає. Морд.
Струхти, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. І. 138.
Урод, -ду, м. = уро5кай. Уроди у вас ладнії? Вх. Зн. 476.
Хоромина, -ни, ж. Домъ, изба. Чуб. ІІІ. 12. Въ пѣснѣ хоро́миною названъ гробъ. Треба дощок добувати, хоромину будувати, без віконець, без дверець, там спить козак молодець. Чуб. V. 881.
Нас спонсорують: