Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Бортяник, -ка, м. = бортник.
Вислуга, -ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109. 3) Заслуженное, заработокъ за службу. Ум. ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого Бога. Рк. Макс.
На́ковань, -ні, ж. Маленькая наковальня. Вх. Зн. 39.
Обрезклий, -а, -е. Опухшій, брюзглый. Вони усі такі збрезклі затим, що картоплею живуть. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Огрійливо нар. Тепло.
Понабіратися, -раємося, -єтеся, гл. То-же, что и набіратися, но во множествѣ. Як ми любилися, як ми кохалися, слави-поговору понабіралися. Мет. 53. О, де ви такі розумні й понабірались. Ном. № 6219.
Попереполіскувати, -кую, -єш, гл. Переполоскать (во множествѣ). Побіжи в беріг, попереполіскуй оці ганчірочки. Славяносерб. у.
Слабо нар. Плохо, мало. Слабо зродило буришка. Вх. Зн. 64.
Усинобожити, -жу, -жиш, гл. = усамобожити?
Чистий, -а, -е. 1) Чистый, незагрязненный, прозрачный. Ой гляну я в чисту воду да на свою вроду. Н. п. 2) Незаросшій сорными травами. Таке просо чисте та велике. Рудч. Ск. 3) Чистый, гладкій. Бог дасть долю і в чистім полю. Посл. 4) — четвер. Четвергъ страстной недѣли великаго поста. ХС. І. 75. Маркев. 4. Ум. чистенький, чистесенький. Рудч. Ск. І. 10. чистюнький. Фр. (Желех.).
Нас спонсорують: