Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Закоштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Попробовать. Левиц. І. 166.
Латянка, -ки, ж. Одежда съ заплатами. У нас світилка-панянка, у неї сорочка латянка, буяри крали, латали і в світилки прибрали. Мил. 155.
Повісемце, -ця, с. Ум. отъ повісмо.
Погрюкати Cм. погрюкувати.
Позастругувати, -гую, -єш, гл. Застрогать (во множествѣ).
Правота, -ти, ж. Правота, справедливость. Суд чинитиме нехибний людям правотою. К. Псал. 17.
Розвінчати Cм. розвінчувати.
Рукав, -ва, м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. Ном. № 1095. 2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. Сумск. у. 3) Часть начиння. Конст. у. Ум. рукавець, рукавчик, рукавочок, рукавонько. Чуб. V. 606, 208.
Стадня, -ні, ж. = стайня.
Трух, -ха, м. Рысь, конская побѣжка. Кінь біжит у трух. Вх. Зн. 71.
Нас спонсорують: