Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Володарь, -ря, м. Владѣтель, владѣлецъ.
Инакше нар. = инак. Инакше на. Рудч. Ск. І. 126.
Ламань, -ні, ж. Валежникъ, лѣсные обломки. Поїде та ламані крадькома назбірає. Черк. у.
Переслідувати, -дую, -єш, гл. Преслѣдовать. (Ірод) переслідував дуже християн. Гн. І. 161.
Плюхкати, -каю, -єш, гл. = хлюпати. Піди до моря та плюхни од себе води, то буде тобі (чортові) товариш. От прийшов він, хлюпнув, дивиться, стоїть такий, як і він; давай він тоді плюхкать. Драг. 42.
Позаповзати, -заємо, -єте, гл. Заползти (о многихъ).
Розсокотатися, -чу́ся, -чешся, гл. О курахъ и женщинахъ: раскричаться, расшумѣться.  
Фукнутися, -нуся, -нешся, гл. = фукнути 1. Обернімся і фукнімся, і дупнем ногою. Гол. III. 510.
Хнюпитися, -плюся, -пишся, гл. Опускать голову. Черк. у.
Цуравий, -а, -е. Въ лохмотьяхъ. Угор.
Нас спонсорують: