Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Відмазати Cм. відмазувати.
Забі́йниця, -ці, ж. Снарядъ для убиванія хорька. Н. Вол. у.
Заворуши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. Зашевелиться. Котл. Ен. III. 22. Ком. І. 54. Затуркотіла і заворушилась підо мною земля. Стор. МПр. 42.
Зрухнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = зрушитися. З місця й не зрухнеться. Грин. II. 310.
Моца́к, -ка́ и моца́ка, -ки, м. 1) Силачъ, крѣпышъ. Там парубок моцака, ніхто його не зборе. Черниг. г. 2) Крѣпкое яйцо, битокъ.
Наді́сь нар. = надійсь. О. 1862. IV. 107. Та моя хороба надісь не скоро мене покине. Кіевск. у.
Околичник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность. Шух. І. 277.
Чик II, меж. 1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119. 2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик! Ном. Заг. № 335.
Чутком нар. Слыхомъ. А ні видком не видати, а ні чутком не чувати. Фр. Пр. 168.
Шпунт, -та, м. Пуншъ. Сим. 143. Там пани чаї та шпунти п'ють. Ном. № 10380.
Нас спонсорують: