Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Видок, -дка, м. 1) Ум. отъ вид. 2) На видок. На показъ, на видное мѣсто. Вх. Лем. 397.
Гріхово́да, -ди, м. и ж. Грѣховодникъ, грѣховодница. Желех. О ви, гріховоди! Н. Вол. у.
Гу́сениця, -ці, ж. = Гусельниця.
Завча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. завчи́ти, -чу́, -чиш, гл. Заучивать, заучить.
Загуля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Закутить. А хазяїн так загулявся, що й усі можна бочки повивозить, — то й не чутиме. Рудч. Ск. II. 151.
Заохо́тити Cм. заохочувати.
Капелян, -на, м. Капелланъ.
Причалювати, -люю, -єш, сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. до свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. 2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22. 3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216. 4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Складня, -ні, ж. = кладня. Гол. II. 518.
Спідневідити, -джу, -диш, гл. Обмануть, обнадежить я не исполнить. Поступилися прийти на роботу, а далі й нема й спідневідили мене. Волч. у.
Нас спонсорують: