Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

килимок
кимак
кимачина
кимачисько
кимачок
кимаччя
кимнях
ким'ях
кинджал
кинді
киндяк
кинутися
кипа
кипарис
кипарисовий
кипень
кипіння
кипіти
киплячий
кипоть
киптар
киптюга
кипучий
кип'яч
кип'ячий
кирган
кирд
кирдик
кирея
киринити
киринний
киринник
киринниця
кириння
кириня
киркати
кир-китайка
кирниця
кирничний
кироман
кирпа
кирпатий
кирпич
кирпичина
кирполої
кирпонька
кирр!
киршава
кис
киса
киселик
киселиця
киселичник
кисет
кисетина
кисирь
кисіль
кислий
кислиця
кисличка
кисличчя
кислище
кислість
кисло
кислоокий
кислота
кислощі
кисляк
киснути
кисти
кит
кита
китаєвий
китаєчка
китай
китайка
китайський
китайча
китайчаний
китайчастий
китвиця
китель
китити
китиця
китичний
китки
китчастий
китюх
китяг
ких!
кихкати
киці-баба
кицка
киць
кицька
кицюня
киця
киця 2
кицяти
кичера
кичка
кичматися
кичувати
киш!
кишенька
кишеня
кишечка
кишіти
кишка
кишкати
кишкатий
кишковий
кишкун
кишло
кишнути
киюра
кияк
кияка
киянець
киянин
Бенькетува́ння, -ня, с. Пированіе.
Карність, -ности, ж. Наказаніе. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. № 152. За злодійство йому сієї карности мало. Донск. об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно... все горя та лиха сподівайся. МВ. І. 45.
Кракати, -каю, -єш, гл. 1) Каркать. Як летіла ворона до гори, то й кракала. Ном. 2) Таскать? Да мене жиди злапали, за чуприпу кракали. Чуб.
Ми́ля I, -лі, ж. Миля. Та збудила мене мати в обідню годину, як відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 20. Ум. мильна. Рудч. Ск. І. 119.
На́родок, -дку, м. Народъ. А тут і всякого иншого народку намножилось. КС. 1883. III. 670.
Потирач, -ча, м. Помыкающій кѣмъ. Довелося хазяїну мною руки потирати. Ой потирай, потирану, коли тобі довелося, а я буду коритися, коли мені горе няюся. Н. п. (Г. Барв. 275).
Розчинати, -на́ю, -єш, сов. в. розчати, -зічну, -неш, гл. = роспочинати, роспочати. Трохи згодом, оддихавши, Мирін знову розчинає. Мир. ХРВ. 87. Розчали робити хату. Конст. у. Розчав віяти зерно. Гн. II. 12.
Росправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. росправити, -влю, -виш, гл. Расправлять, расправить. Насилу руку расправила. Кв. І. 99. Росправляй.... крильця. Чуб. V. 1126.
Хильцем, хильці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. ІII. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур'янами, та й утік. Камен. у. 2) хильцем ковтнути. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. І. 143.
Швачечка, -ки, ж. Ум. отъ швачка.
Нас спонсорують: