Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Бездзвінно, нар. Безъ звона колоколовъ. Його поховано бездзвінно.
Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом. Ном. № 767.
Катівня, -ні́, ж. Пытка, истязаніе. Харьк. у. Лободовск. Cм. катування.
Ковбах, -ха, м. = кубах.
Котець, -тця́, м. 1) Камышевая загородь въ видѣ почти сомкнутаго круга, стоящая въ водѣ для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у. 2) Родъ пасхальной игры, состоящей въ катаніи яицъ. КС. 1891. V. 207. Cм. котючка.
Марнотра́вити, -влю, -виш, гл. Мотать, расточать.
Пацьор, -ра, м. Бусина. Употр. больше во мн. ч. пацьори, и гораздо чаще въ Ум. формѣ: пацьорки — бусы. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 77. Шух. І. 130, 215, 306. Гапулини пацьорки. АД. II. 312. А в нашої Олени все пацьори зелені, то по штирі, то по п'ять все на шиї цуркотять. Гол.
Покришка, -ки, ж. Крышка, покрышка. Чуб. І. 73. Вас. 185. Ум. покришечка. На люльки покришечки поробили. Г. Барв. 218.
Пробілуватий, -а, -е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. Конст. у. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє. Верхнеднѣпр. у.
Пстружок, -жка, м. Ум. отъ пструг.
Нас спонсорують: