Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Відсторь нар. = відсторонь. При самотному житті одсторь од товариства. Мир. ХРВ. 29.
Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. Маркев. 33. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Л. 176. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить? Мнж. 168.
Ділни́ця, -ці, ж. Рабочая женщина.
Квіття, -тя, с. соб. Цвѣты. Угор.
Ля́скання, -ня, с. Хлопаніе, щелканіе.
Нагаї́ще, -а, м. Ув. отъ нагай.
Облямовувати, -вую, -єш, сов. в. облямувати, -му́ю, -єш, гл. Окаймлять, окаймить. КС. 1893. ХП. 449. Лице кругом облямоване кучерявою білою чуприною та хвилястою бородою. Г. Барв. 251.
Підлазити, -жу, -зиш, сов. в. підлі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Подлѣзать, подлѣзть подъ что нибудь. Підліз під лаву. 2) Подлѣзать, подлѣзть ближе, подползать, подползти ближе. Він спить, а гадюка до його підлазить — от-от укусить. 3) Взлѣзать, взлѣзть. Підліз він вище (на дереві). Чуб. II. 84. 4) Подходить, подойти лестью. Вона підлізла до Оксани та й стала їй росказувати, як то копитан її любить. Кв.
Чепарити, -рю, -риш, гл. Распяливать, корячить. Угор.
Шкідливо нар. = шкідно 1.
Нас спонсорують: