Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Витяти Cм. витинати.
Карлуватий, -а, -е. Приземистый.
Кілець, -льця́, м. Ростокъ въ зернѣ. Камен. у. Глазокъ въ картофелѣ. Кепська справа, коли люде почали вже кільцями картоплю садити. Це лихо ріже на кільці бараболю. Подольск. г. кільці пускати. Проростать. Ум. кільчик.
Козонька, -ки, ж. = кізонька.
Назоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Надоѣсть, досадить. Ти мені назолився. Н. Вол. у. 2) Нащелочить, набучить.
Непорадний, -а, -е. Безпомощный, не могущій справиться. Йому наказали, щоб не лякав дитини, бо... як заслабне, то хоч з світа втікай: і з одним непарадна голова, а з двома й не кажи. Св. Л. 101.
Охух, -ха, м. = оглух. Ном. № 6306.
Ростічка, -ки, ж. Небольшая поперечная долина. Вх. Зн. 61.
Суденечко, -ка, суде́нце, -ця, с. Ум. отъ судно.  
Чахати, -хаю, -єш, гл. Отламывать, отщеплять. Васильк. у. Cм. відчахнути.
Нас спонсорують: