Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Брехіт, -хоту, м. Лай. Желех. Cм. 1. брех.
Дитя́чий, -а, -е. Дѣтскій. Згадали наші забавки давні, дитячі, — пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. ІІ. 179. На дитя́чий ро́зум перейшо́в. Впалъ въ дѣтство. Ном. № 6248.
Жебра́цький, -а, -е. Принадлежащій нищему.
Зазубе́лити, -лю, -лиш, гл. Взнуздать. Угор.
Зизати, -заю, -єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи. Чуб. III. 161.
Коржавий, -а, -е. Высохшій и жесткій (о кожѣ).
Небачучий, -а, -е. Невидящій; неграмотный, необразованный. Уносили письма читать, а я й кажу їм: ідіть до мого хлопця, бо я чоловік небачучий, а він письменний. Лубенск. у.
Орлий, -а, -е. = орловий. Орле око. Шевч.
Склад, -ду, м. 1) Составъ, соединеніе. 2) Складъ, складочное мѣсто. Склади медовії. 3) Складъ, слогъ. Левиц. І. 243. По складах читає. 4) Стиль, слогъ, изложеніе. Росказав нам про дощ таким складом, як ніби ми були невчені селяне. К. (О. 1862. ІІІ. 30). 5) Связь, стройное соединеніе. Ані ладу, ані складу. Ном. № 13066. 6) орати у склад. Пахать, начиная съ средины участка такимъ образомъ, что пласты земли ложатся внутрь участка. Нѣжин. у.
Слонятися, -ня́юся, -єшся, гл. Слоняться, идти нетвердой поступью, покачиваться. Дід Карпо так напивсь, що як вийшов з шинку, так аж слоняється. Козел. у. Ой ходить сон по улонці в білесенькій кошулонці, слоняється, тиняється. Макс.
Нас спонсорують: