Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калита
калитина
калитка
калі дати
калі-буд-буд!
каліво
каліка
калікуватий
каліфактор
каліцтво
каліч
калічений
каліченька
калічити
калічитися
калічка
калічний
калія
калкий
калко
калмичити
калмичіння
калний
кално
каломут
каломутити
каломутитися
каломутний
калугирь
кальбуки
кальвинець
кальвинський
кальман
кальний
кальник
кальність
кально
калювати
калюжа
калюжити
калюжитися
калюжка
калюжний
калюка
калюх
калюхатий
калябура
каляниця
каляння
каляріпа
калярувати
каляти
калячити
кам
камата
камаші
камбрат
камбраття
каменистий
камениця
каменіти
каменний
каменування
каменувати
камень
каменюка
каменяр
каменярський
каменястий
камза
камилавка
камилики
камізелок
камізелька
камізельковий
камізельчаний
камінець
камінний
каміння
камінь
камінюка
камінюччя
каміняччя
камка
камрат
камратисько
камса
камужельський
камуз
камчуг
кам'яний
кам'янистий
кам'яниці
кам'яниця
кам'яничин
кам'яничний
кам'янище
кам'яніти
кам'янка
кам'янщанин
канава
канал
каналія
канальський
канапа
канапчик
канареєчок
канарейко
канарка
канарок
канарочка
канархати
канархист
канастас
канати
канделябр
кандзюба
кандиба
кандибити
кандидат
Багачів, -чева, -ве. Принадлежащій богачу. Прийшов до їх багачів син. Чуб. V. 1016.
Головуватий, -а, -е. О растеніяхъ: имѣющій головню 1. Головувате просо. Черк. у.
Ґрунт и грунт, -ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. І. 95. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. К. ЧР. 198. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Чуб. І. 69. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ном. № 10664. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Ґрунтови́й, -а́, -е́. 1) Почвенный. 2) Землевладѣльческій.
Зару́чини, -чин, ж. мн. Обрученіе. О. 1862. IV. 6. МУЕ. III. 74. Летім, брацця, на заручини: там Маруся зарумається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 127.
Кумедний, -а, -е. 1) Смѣшной, комическій. 2) Странный, чудной. Кумедний чоловік! скажи, будь ласкав, наш визволителю, — хто ти такий! Сніп. 44. У мене така кумедна натура, — як тільки заговорив про дівчат, то і до завтрього не перестав би. Греб. 399 — 400.
Ляка́тися, -каюся, -єшся, гл. Пугаться. Шевч. 59. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане. Чуб. III. 244.
Мордува́тися, -дуюся, -єшся, гл. 1) Мучиться, терзаться. Будуть вони довіку мучитися, до суду мордуватися. Мир. ХРВ. 279. А я й не сказала, як була я людиною, як я мордувалась. Шевч. 2) Силиться, стараться, выбиваясь изъ силъ. Мордувавсь-мордувавсь, — так і покинув воза, не витягти з багнюки. 3) Бѣсноваться. Мордується, як чорт в лотоках. Ном. № 3123.
Нетля, -лі, ж. 1) Насѣк. Lithocolletis fritellella. Вх. Пч. І. 6. 2) Ночная бабочка (каждая изъ меньшихъ). Вх. Пч. І. 6.
Сварити, -рю́, -риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.
Нас спонсорують: