А́рідник, -ка, м. Чортъ. Арідник го знає! — Чортъ его знаетъ.
Годко, -ка, м. пт. Upupa, удодъ.
Гуля́ночка, -ки, ж. Ум. отъ гулянка.
Дивови́жа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. На-в-дивови́жу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. В дивови́жу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Не в дивови́жу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать.
Дотанцьо́вувати, -вую, -єш, сов. в. дотанцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Дотанцовывать, дотанцовать. «Твій батько емері» — Постій трохи, дотанцюю. 2) Дойти, танцуя. Дотанцював аж до брами.
Злодарний, -а, -е. Нечестивый, безбожный. син злодарний — о сынѣ, выгнавшемъ мать.
Монархи́ня, -ні, ж. Монархиня. А цариця-монархиня не могла ся втішити, що її діти, яко квіти, казав Ірод побити.
Подать, -ти, ж. = податок. Ой сам же Бог бачить з неба, що на подать грошей треба.
Цап, -па, м.
1) Козелъ. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця.
2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи.
3) ца́па стати. Стать на дыбы. Ум. цапок, цапо́чок, ласк. цапусенька. Ув. цап'юга. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку.
Цюлувати, -лую, -єш, гл. = цілувати. Як була я молодиця, — цюлували мене в лиця.