Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колотвиця

Колотвиця, -ці, ж. Лучина, дрань. Вх. Зн. 27.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 272.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТВИЦЯ"
Лупеси́ння, -ня, с. Снятая кожица, кора, скорлупа. Cм. лупесати. Желех.
Мося́ж, -жа, м. Желтая мѣдь. Шух. І. 283.
Накипі́лий, -а, -е. Накипѣвшій.
Позаборонювати, -нюю, -єш, гл. Запретить (во множествѣ).
Просторий, -а, -е. Просторный. Просторий двір. Стор. II. 96. Вивів Бог мене з тісноти на просторе оболонє. К. Псал. 38.
Торувати, -ру́ю, -єш, гл. Утаптывать, пролагать дорогу. Шейк.
Троєнка, -ки, ж. Раст. Мухоморъ, Agaricus, muscarius L. Вх. Зн. 71.
Укривдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть. К. Краш. 37. Вуйко дуже нас укривдив. Федьк.
Ущербити, -блю, -биш, гл. Надщербить.
Хлопіт, -поту, м. и пр. = клопіт и пр. Голові хлопіт, а біді весілля. Ном. № 2215.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОТВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.