Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

катуша
катюга
катюжний
катя!
ках!
кахель
кахельний
кахельник
кахи
кахикати
кахкати
кахльовий
кахля
кахляний
кахнути
кахоль
кахольний
кацалап
кацап
кацапеня
кацапка
кацапня
кацапський
кацапчик
кацапщина
кацапюга
кацарівна
кацубнути
каця
кач!
кача
качаванка
качалка
качалковий
качалкувати
качало
качальня
качальце
качан
качанистий
качанка
качанний
качання I
качання II
качановий
качаня
качати
качатина
качатися
качатко
качатник
качаточко
качачий
каченя
качер
качество
качечка
качильці
качиний
качка
качковал
качконогий
качнутися
качня
качор
качористий
качулея
качулка
качуляти
качур
каччин
каша
кашевок
кашель
кашечка
кашиця
кашка
кашкет
кашкетовий
кашлюк
кашляти
кашний
кашник
кашовар
кашоварість
кашоварка
кашоварник
кашоварниця
кашоварський
каштан
каштановий
каштанчик
каштелян
каштелянство
каштелянський
каювання
каювати
каюк
каюта
каючок
каюшина
каяний
каяння
каянський
каятися
квадра
квадранець
квадрат
квадратовий
квадратувати
квадровий
квак
квакання
квакати
ква-ква!
квакун
кванька
квап
квапити
квапитися
Боровниця, -ці, ж. = боровиця. Вх. Уг. 228.
Гейс-берта, — бертя! = гейса. Вх. Уг. 232.
Няй нар. = най. Няй слівце промовить. Гол. IV. 372.
Перекіс, -коса, м. = покіс. Вх. Зн. 47.
Підгледіти, -джу, -диш, гл. = підглядіти.
Поженити, -ню́, -ниш, гл. Поженить. Старий поженив усіх синів. Грин. II. 343. От царівні він так уподобався, що й поженили їх. Рудч. Ск. II. 13.
Почавити, -влю, -виш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Пошкатильгати, -га́ю, -єш, гл. Пойти прихрамывая. Старий сказав та й пошкатильгав у коршму. Федьк.
Прейма нар. По крайней мѣрѣ. Хоч з торбами підемо, та прейма матимем, де зіму зімувати. Св. Л. 69. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Св. Л. 136.
Розшукувати, -кую, -єш, сов. в. розшука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою. Грин. І. 112.
Нас спонсорують: