Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Відюга, -ги, відюха, -хи, ж. Ув. отъ відьма.
Горо́ховий, -а, -е. Гороховый. Сунешься, мов горохова копиця.
Замоло́т, -ту, м. Плата за молотьбу. по замолотах ходив. Ходилъ зарабатывать молотьбой.
Кльокати, кльо́чу, -чиш, гл. = квоктати. Cм. кльока.
Насторошувати, -шую, -єш, сов. в. насторо́шити, -шу, -шиш, гл. = насторочувати. Маруся так уші й насторошила, щоб чути все, ща будуть говорити. (Кіт) уші насторошив.
Похода, -ди, ж. = похід 1. Ум. походонька.
Сперечатися, -ча́юся, -єшся, гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився.
Угладити, -джу, -диш, гл. Сдѣлать гладкимъ, ровнымъ, красивымъ съ виду. Угладив, як Бог черепаху.
Чиколоток, -тка, м.
1) = щиколоток.
2) Колѣнное сочлененіе, колѣно.
