Вирикувати, -кую, -єш, гл. О быкѣ, коровѣ: ревѣть. Іде бичок у плаїчок, так вирикуючи.
Висівки, -вок, ж. мн. Отруби. Дивиться, як собака на висівки.
Вичахати, -хаю, -єш, сов. в. вичах(ну)ти, -хну, -неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло.
Зде́ржати, -ся. Cм. здержувати, -ся.
Печогладини, -дин, мн. Обычайподобный смотринамъ: къ жениху приходятъ родственники невѣсты; но при этомъ они дѣлаютъ видъ, что исправляютъ, гладять, мажутъ печь, за что и получаютъ угощеніе. Въ сопровождающихъ приходъ этотъ пѣсняхъ поется однако: «Прийшли ми печі гладати», а не гладити; вѣроятно гладати = глядати, въ такомъ случаѣ печогладини = печоглядини (Cм.), а глаженье печи явилось уже какъ слѣдствіе забвенія первоначальнаго значенія глагола глядати и приданія ему значенія гладити.
Поїзд, -ду, м. Свадебный поѣздъ, свадебная процессія. Хотя бы даже женихъ и шелъ со своей свитой, все же эта процессія называется поїзд. Молодий збірає поїзд і їде до молодої. Ум. поїздонько.
Порохний, -а́, -е́ = порошний. Шлях... гучний та людний та порохни́й.
Сегельба, -би, ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую.
Товщати, -щаю, -єш, гл.
1) Толстѣть.
2) Утолщаться.
Хода, -ди, ж.
1) Шагъ, ходъ. Як іти доброю ходою, то воно й недалеко здається. Ішов він.... тихою ходою. Ідуть собі за ним тихенькою ходою. їхати ходою. Ѣхать шагомъ. Замовк, зажурився, поїхав ходою.
2) Походка, поступь. Старости гукнули: «а подай нам, дівонько, води, побачимо твоєї ходи». Гарна у коня хода.
