Ара́п, -па и ара́пин, -на, м. 1) Аравитянинъ, арабъ. 2) Негръ. 3) Человѣкъ со смуглымъ цвѣтомъ лица. 4) Грязный, запачканный человѣкъ.
Єги́пет, -пту, м. Египетъ.
Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. I2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око.
Зачеса́ти, -ся. Cм. зачісувати, -ся.
Кісник, -ка, м.
1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Захотіла гиря нових кісників. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла?
2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Ум. кісничок. Бач, чого гирі забажалось — кісничків!
Мо́ре, -ря, с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває.
Південний, -а, -е. 1) Полуденный. Під гарячим промінням південного сонця рушили в дорогу. 2) Южный. Магнитна стрілка завжди повертається одним кінцем на північну сторону, а другим на південну.
Псалтирка, -ки, ж. Книга псалтырь. Ум. псалти́рочка. Дякові пишу чорну ягницю, щоби читав псалтирочку цілую нічку.
Ранити, -ню, -ниш, гл. Ранить. Словами ранять як стрілами.
Тузяка, -ки, м. Ув. отъ туз.
