Вимовчати, -чу, -чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.
Злочинство, -ва, с. Злодѣяніе, злодѣйство, преступленіе.
Зозволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. зозволити, -лю, -лиш, гл. = зізволяти, зізволити.
Недосвід, -ду, м. Неопытность. (Нажива) з людського недосвіду і легкодумства. Cм. недосвідченість.
Одзьобати Cм. одзьобувати.
Пообтикати, -ка́ю, -єш, гл. Обтыкать (во множествѣ).
Поштовхати, -ха́ю, -єш, гл. Потолкать.
Прокаратати, -та́ю, -єш, гл. Прожить. Як довгий вік прокаратаєш.
Табурка, -ки, ж. Верхъ телѣжный, будка, волочокъ. У простий віз він тепер уже й не сяде, а дай йому візок да ще й з табуркою, шоб сонце йому не пекло у пику, або дощ не лив у потилицю.
Чапати, -паю, -єш, гл.
1) Итти, медленно ступая со звукомъ. Щось чапа.
2) Рвать, обрывать, напр. плоды съ дерева.
