Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Старий уже був дуже дідуган той Грива. Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса.
За́пад, -ду, м. 1) Въ выраженіи: за́пад-со́нце — западъ. Від запад-сонця прийшла завала. 2) Cм. єтір.
Зголо́джений, -а, -е. Проголодавшійся. Зголоджена голота.
Опівночі нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі.
Приземний, -а, -е. = приземкуватий 1. Низенька приземна травиця.
Своєщина, -ни, ж. Свое собственное хозяйство или имущество. Діти роблять на своєщину.
Слижан, -на, слижун, -на, м. = слиж 2.
Убогачення, -ня, с. Обогащеніе.
Шильник, -ка, м. 1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. 2) шильники терти, ши́льники-мильники терти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче.
