Заци́тькувати, -кую, -єш, сов. в. заци́тькати, -каю, -єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали.
З'ясирити, -рю, -риш, гл. Взять въ неволю, въ плѣнъ. А я з'ясирю панну.
Лют, -ту, м. Гвоздь, которымъ стягиваютъ урванти на ободѣ колеса.
Наклепа́ти, -па́ю, -єш и -плю́, -плеш, гл. Отбить (косу). Він наклепав косу.
Передніше нар. Прежде.
Підпомога, -ги, ж. Помощь; подспорье, поддержка. Веде орду велику, многу рутульцеві на підпомогу.
Поріг, -ро́гу, м.
1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. у порогах стояти. Стоять у порога. П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо.
2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили — гори.
3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Ум. поріженько. поріжок, поріжечок.
Стокмитися, -млюся, -мишся, гл. Столковаться, сойтись, условиться. Як у заклад ідуть, або стокмляться у продажі, то перебивають таким руки. Стокмився Ярош за коня.
Тростка, -ки, ж. Ум. отъ трость.
Файфер, -ру, м. Въ выраж.: на файфе́р. Пропало. Пішла м моя арендонька на файфер.
