Гаддя, -дя, соб. = гади. Гадє підь землю ховає сі на зіму.
Доріка́ння, -ня, с. Укоризна, упреканіе, упрекъ. Сміливі дорікання і горді протести Іова здавались би сучасникам Вздри і Неемії богозневагою. Було не витерпе єї дорікання за ту горілочку і надає їй бебехів.
Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. Візьми, сестро, піску жменю. Висипав їй жменю дукатів. Укинув попелу жменю. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. Стоїть хатина, коло неї жменя города. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ув. жме́нище.
Запохму́рений, -а, -е. Нахмуренный, мрачный.
Круподерня, -ні, ж. Мельница для приготовленія крупы.
Лісу́нка, -ки, ж. Жена лісуна́.
Пересягнути, -ну́, -не́ш, гл. Перейти, перескочить, перешагнуть, переброситься.
Устріча, -чі, ж. = зустріч. Тут всі вискочили на встрічу йому.
Штити, шту, штиш, гл. Чтить, почитать. Которий чоловік отця свого, матер гатить, поважає, тому Бог по всякий час помагає.
Шум, -му, м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против туму довго умудрялась. 4) Шумъ. 5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо, в плетеного шума. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить.
