сагайдак

Сагайдак, -ка, м. Колчанъ, чехолъ на лукъ и стрѣлы. Познаєш пішого з сагайдаком. Ном. № 13284. У Куліша — лукъ: сагайдак із стрілкою на печаті вирізано. К. ЧР. 392, 426. Ум. сагайдачо́к.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 95.

Випадкові слова

Порозмуровувати, -вую, -єш, гл. Разобрать каменныя стѣны (во множествѣ).

повністю...

Мудзу́ля, -лі, ж. Большая мозоль, шишка, наростъ. Мнж. 185.

повністю...

Сніжний, -а, -е. = сніговий. Буде дуже сніжна зіма. Грин. І. 254.

повністю...