Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Пообтоптувати, -тую, -єш, гл. Обтоптать (во множествѣ).
Прив'язувати, -зую, -єш, сов. в. прив'язати, -жу, -жеш, гл. Привязывать, привязать. Прив'язала коня до берестонька.
Розгублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розгубитися, -блюся, -бишся, гл. Растеривать, растерять вещи, растеряться. Розгубивсь, як швець з копиллям. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь.
Розстарцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Привыкнуть къ нищенству.
Сукервиця, -ці, ж. = сукровиця.
Худчина, -ни, ж. Худоба.
Цінь I, -ні, ж. = цина.
Чобан, -на, м. Деревянный сосудъ для молока.
Шанобливий, шановливий, -а, -е. Почтительный. Буде слухняна і шановлива.
