Відрубок, -бка, м. Отрубокъ.
Гарнасся, -ся, с. Смятая, скомканная солома, трава, вообще — скомканныя, смятыя веши. Саме гарнася, — доброї трави нема.
Гидь, -ді ж = гид. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші. Воно на мене: «гидь, волоцюго!»
Голова, -ви, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. у голову заходити, зайти. а) съ ума сходить, сойти. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). б) — заходити. Печалиться. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. у голову (голови) класти, покладати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. наложити головою, лягти головою. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Або за Дніпром ляжу головою. в голові мені (тобі....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. у головах. У изголовья. Поклав сокиру в головах. під голови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. у голову взяти, забрати. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пита горілки. по моїй голові. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. на мою, твою.... голову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. шоб тебе у жито головою. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: за твоєю (його и пр.) головою. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. голову кому їсти, жувати. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Що в Бога день, усе голову їсть. у голові, у головці було. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. голова в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. До булави треба голова. цвілі голови. Глупцы. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... 5) ж. Глава, часть книги. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. 7) Часть топора возлѣ обуха. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. 9) Раструбъ пастушьей трубы. 10) = маточина. 11) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. 12) Часть толчеи. Cм. стула походюча. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ цигана. 15 — святоянська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Ум. головка, голівка, головонька, голівонька, головочка, голівочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. голови ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище.
Злипатися, -паюся, -єшся, сов. в. зли́п(ну)тися, -пнуся, -нешся, гл. Слипаться, слипнуться. Спілі вишні злипались китяхами. Кого люблю, — поцілую, аж губоньки злипаються:
Ланина, -ни, ж. Поле, нива. Туман, туман по ланині, широкий лист на калині.
Масткосло́вий, -а, -е. Сладкорѣчивый.
Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Отже матимемо зятя! Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. А се сі воли за що маєте продати? Голуб голубоньку да покинути має. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Мене люде за дурного мають. Він не має мене за матір. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ.
Підучуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. підучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Подготовляться, подготовиться ученіемъ.
Поникати I, -ка́ю, -єш, гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі.
