Гоне́ць, -нця́, м. 1) = Гінець. 2) Раст. Sebum acre L.
Животво́рний, -а, -е. Животворный, оживляющій.
Її, їй, мѣст. Родит., винит. и дат. пад. отъ вона.
Лічі́ння, -ня, с. Счетъ. Як на моє лічіння, то він належав (въ больницѣ) тільки на дванадцять карбованців. Лічма, нар. Счетомъ.
Ломота́, -ти́, ж. Ломота.
Ошанути, -ну, -не́ш, гл. Охватить. Такий нас ошанув страх, що не знаю.
Поспівати I, -ва́ю, -єш, сов. в. поспіти, -пію, -єш, гл.
1) Созрѣвать, созрѣть. Поспіють яблука. Козакова пшениця поспіла.
2) Успѣвать, успѣть. Поспієш з козами на торг. Ой умер син у неділю вранці, нелюба невістка в обідню годину, та й не поспіла в одну домовину.
3) = постигати, постигнути 3. Ні кадила, ні світила, — отак мене смерть поспіла.
Примітливий, -а, -е. Внимательный, все перенимающій и усваивающій. Примітлива дівчина, — усе в хазяйстві перейма.
Труна, -ни, ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клан-дерева труну. Ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу.
Хвала, -ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Честь Богу, хвала і вам на здоров'я. хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.
