Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наброїти

Набро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Накуралесить, надѣлать глупостей. Тепер же на мене звертає, сама наброївши біди. Котл. Ен. VI. 13.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 465.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРОЇТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРОЇТИ"
Бедзмін, -на, м. Безмѣнъ. Кременч. у. Канев. у.
Верескотня, -ні, верескотнява, -ви, ж. = вереск.
Вимурувати, -рую, -єш, гл. Построить (изъ кирпича, камня). Стоїть вимурованний стовп. Грин. II. 123.
На́кри, -рів, м. мн. Музык. инстр.: бубны.
Повиснути, -ну, -неш, гл. Повиснуть; повѣситься. Маруся так і повисла йому на шию. Кв. Чи вмреш, чи повиснеш — раз мати вродила. Ном. № 4268.
Різавка, -ки, ж. = різачка 1. Вх. Лем. 461.
Росталь, -лі, ж. Оттепель.
Туга 2, -ги, ж. Радуга. Угор.
Тяжкомовний, -а, -е. Косноязычный. Приводять до його глухого і тяжкомовного. Єв. Мр. VII. 32.
Хм! меж. Гмъ! Полт. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБРОЇТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.