Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл.
1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Тріску на одвірку вилупила.
2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. Вилупила вона ту дитину.
3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш.
4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран.
Догорі́ти Cм. Догоряти.
Дяче́нків, -кова, -ве. Принадлежащій сыну дьячка.
Зразу нар. Сразу, вдругъ; съ самаго начала. Захоч — і вродиться все зразу. Ми тільки що наткнулись, він так таки зразу і почав лаятись.
Мися́ II, -ся́ти, с. = мисча.
Накарпа́с, -су, м. Потасовка. Пішли кулачні накарпаси, в виски і в зуби стусани. Дали рутульцям накарпас.
Позринати, -на́ємо, -єте, гл. Вынырнуть, всплыть на поверхность (во множествѣ). Помочила коноплі та мабуть погано придавила, а вони й позринали.
Пообрікатися, -каємося, -єтеся, гл. Дать обѣты (о многихъ).
Скнарість, -рости, ж. и скнарство, -ва, с. Скупость, скаредность, скряжничество.
Шахрайка, -ки, ж. Мошенница.
