Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набріхувати

Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Стор. Люде — собаки, — чого не набрешуть. Ном. № 7805. да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити. Гліб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 465.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІХУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІХУВАТИ"
Знишка нар. Изподтишка, украдкой. Знишка мішки рве: то це такий чоловік. Черк. у. Як ниця собака — знишка рве. Ном. № 3039.
Львов'я́нка, -ки, ж. Львовянка, жительница Львова. Желех.
Осить 1, -ти, ж. Сушильня для зерноваго хліба. Осить — де жито сушуть. Зроблено таку яму і цеглою вимощено — як піч. І тоді в піч накидають багато кичок і вони жарко-жарко горять; а зверху помощено і снопи туди кладуть. Коп дві накладуть і посохне, а тоді молотють. Черн. у.
Панотецький, -а, -е. Отцовскій. Злякавсь і батько тоді, забувсь і про свою повагу панотецьку. Г. Барв. 465.
Підривка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ = підклад 3. Вх. Пч. II. 23.
Предковий, -а, -е. Предковскій. Це земля предкова. Черк. у.
Радісно нар. Радостно. І весело й любо і радісно. Левиц. І. 25.
Синюха, -хи, ж. Раст. Agaricus violaceus L. ЗЮЗО. І. 110.
Стрілецтво, -ва, с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. І. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163.
Холощій, -щія, м. Кастраторъ, оскопляющій животныхъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБРІХУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.