Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набріхувати

Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Стор. Люде — собаки, — чого не набрешуть. Ном. № 7805. да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити. Гліб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 465.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІХУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІХУВАТИ"
Бойовий, -а, -е. Боевой; военный. Хто на вози бойовиї, хто на коні уповає. К. Псал. 46. Ми стоїмо на бойовому праві. К. ПС. 101.
Вирипати, -паю, -єш, гл. Выхолодить (комнату), часто отворяя дверь. Там так вирипають хату, що й собака не вдержиться.
Висвячувати, -чую, -єш, сов. в. висвятити, -чу, -тиш, гл.на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ).
Ду́ркати, -каю, -єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
Косичити, -чу, -чиш, гл. Украшать цвѣтами или зеленью. Желех.
Нако́й нар. Едва, лишь только. Накой брат лиш єдну лижку всербав, вже му єдно личко злізло. Голов. І. 209.
Невмілий, -а, -е. Неумѣлый. У невмілого руки болять. Ном. № 6021.
Німота, -ти, ж. 1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131. 2) соб. Нѣмые. 3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130.
Покрепити, -ся, гл. = покріпити, -ся.
Помститель, -ля, м. = помстник. Помститель кривди. К. МБ. X. 8.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБРІХУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.