Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Бідниця, -ці, ж.
1) Бѣдная, бѣдствующая, бѣдняжка, несчастная.
2) Пустячная вещь? малое количество? ничтожество? Устану я у п'ятницю, помотаю сю бідницю: сюди, туди помахнула та нічого не вмотнула. із мишачу бідницю. Очень мало.
Доклада́ння, -ня, с. 1) Докладываніе. 2) Прибавленіе. 3) Изложеніе. 4) Насмѣшка.
Зв'я́зень, -зня, м. Узелъ, узелокъ съ чѣмъ-либо, связка.
Кудою нар. Въ какомъ направленіи, какой дорогой. Ми дивимся, кудою до нори ближче та краще бігти. Кудою їх обминути? Кудою мені йти?
Небувалий, -а, -е. 1) Небывалый.
2) Малоопытный, не знающій людей. Посилає козака молодого, небувалого.
Повипинати, -на́ю, -єш, гл. Выпятить (во множ.).
Укороновувати, -вую, -єш, сов. в. укоронувати, -ную, -єш, гл. Короновать, возлагать, возложить корону. Змалював би я собі двоглавого, або хоть укоронованого орла.
Успівати, -ваю, -єш, сов. в. успіти, -пію, -єш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Ой не вспіла дівчинонька край віконця сісти.
Шашель, -ля м., -лі,, ж. Червь-древоточецъ. Наче шашель поточила.
