Бездіяльний, -а, -е. Бездѣятельный.
Виков, -ву, м. Выковка.
Витися, -в'юся, -в'єшся, гл.
1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Коло носа в'ється, а в руки не дається. Коло серця козацького як гадина в'ється. Коло тебе будуть роями витись панни.
2) Виться, быть свиваему. Де се гілечко вилося?
3) Развѣваться. Над річкою над Дунаєм короговка в'ється.
Засопти́, -пу́, -пе́ш, гл. Засопѣть. А Ничипір мав щось сказати та й не здужав і тілько дужче засіп.
Подозволяти, -ля́ю, -єш, гл. Дозволить (многимъ).
Покумувати, -му́ю, -єш, гл. Побыть кумомъ, кумою.
Понадколювати, -люю, -єш, гл. Надколоть (во множествѣ). Хто це мені дощечки понадколював?
Пражній, -я, -є. Напрасный; суетный. Чом не заговориш до мене? — Усі слова пражні. Треба молитись.
Славетний, -а, -е. 1) Знаменитый, славный. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый.
Татарва, -ви, ж. соб. Татары.
