Випозичити, -чу, -чиш, гл.
1) Исчерпать, занимая.
2) Раздать въ займы.
Відчинити, -ся. Cм. відчиняти, -ся.
Закру́кати, -каю, -єш, гл. Закаркать. Закрукають кречети сизі.
Зустріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зустрітися, -нуся, -нешся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. Думав, доля зустрінеться, спіткалося горе.
Ли́півка, -ки, ж. 1) Кадка изъ липоваго дерева. Коли огляділись до липівки, що на горищі з медом була, аж вона перекинута й вилизана. 2) Родъ дыни. Ум. липівочка.
Поганкувато нар. Плоховато.
Подать, -ти, ж. = податок. Ой сам же Бог бачить з неба, що на подать грошей треба.
Ратище, -ща, с. Древко копья; копье. Наважували на списи ратища. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Ув. ратюга.
Сестріниця, -ці, ж. Племянница, дочь сестры.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.
