Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Близенько, бливесенько, нар. Ум. отъ близько. Приступи близенько.
Голь, -лі, ж. Голь, бѣднота. Голь нещадима.
Ляментува́ти, -ту́ю, -єш, гл. и пр. = лементувати и пр.
Мезга́, -ги, ж. Мягкая кора подъ твердой на соснѣ.
Опухати, -ха́ю, -єш, сов. в. опух(ну) ти, -хну, -неш, гл. Опухать, опухнуть. Поки багатий стухне, то вбогий опухне.
Роскорчовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. роскорчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Куститься, раскуститься.
Сусічниця, -ці, ж. Мѣсто въ овинѣ, гдѣ складываютъ сѣно.
Тарахтати, -та́ю, -єш, гл. Грохотать. Грімить і тарахтає. Тая буря не унімала, а все злійш громом по небу тарахтала.
Цмулити, -лю, -лиш, гл. Пить, тянуть. «Чоловік не скотина, більш відра не вип'є.» І почав знов цмулити, поки, знемігшись, упав без пам'яти на землю.
