Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала.
Зашепота́ти и зашепоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Зашептать. Зашепотіли люде.
Муха́риця, -ці, ж. Насѣк. Culex pipiens.
Пововтузитися, -жуся, -зишся, гл. Повозиться. Довго пововтузилися, поки розібрали добре, як треба робити (молотити машиною).
Розвірняка, -ки, об. Разиня, ротозѣй. Я стою проворняка, а він где розвірняка, та мені дигильом у рот.
Совість, -сти, ж. = сумління. У їх драгунська совість.
Сугорб, -ба, м. Холмъ. Мар'янівка роскинулась на двох сугорбах. Ум. сугорбок. Київ роскинувся по сугорбах та по ярах.
Татаронька, татарочка, ж. Ум. отъ татарка.
Тропати, -паю, -єш, гл. Топать, притопывать.
Хвактор, -ра, м. Факторъ, коммиссіонеръ.
