Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скиглити

Скиглити, -глю, -лиш, гл. Визжать, стонать, плакать, издавать жалобные звуки. Скиглить, мов кривий цуцик. Ном., стр. 47. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче. Шевч. Сови та пугачі скиглили, пугикали. Стор. МПр. 16. Не скигли, бо ти всіх побудиш. Шевч.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКИГЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКИГЛИТИ"
Аби́р! Cм. союзъ А, 6.
Али́рник, -ка, м. Любящій пользоваться чужимъ, алырщикъ. Та вони (попи) всі алирники. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Безславний, -а, -е. Безславный, обезславленный. Безславному тяжко сей світ покидать. Шевч.
Бусень, -сня, м. = бусель. Ном. № 324.
Дока́зка, -ки, ж. Оговоръ. Раз тільки був на допросі по доказці. Екатер. г.
До-Ще́нту нар. До основанія, до тла, совершенно. О. 1862. VI. 63. І тілько що простяг своє в багаття рило, а полом'я його до-щенту обсмалило. Греб. 386. Налетить, як той вихор нагальний, до-щенту викорчує. МВ. І. 138.
Позернитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Уродить съ хорошимъ зерномъ. Добре ж, як позерниться добре гречка. Кролев. у.
Призвичаяння, -ня, с. Привычка, навыкъ. Чуб. І. 286.
Скучати, -ча́ю, -єш, сов. в. скучити, -чу, -чиш, гл. Скучать, соскучиться. Скучає, як собака за києм. Ном. № 5021. Ти б поїхав та й не барився, щоб я не скучила. Мет. 56.
Троєчко числ., Ум. отъ тройко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКИГЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.