Голосний, -а, -е. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Голосна гармата. Голосна луна розляглась серед тихої ночі.
2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Ум. голосненький.
Дивови́зія, -зії, ж. = Дивовижа.
Дороста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. дорости́, -ту́, -те́ш, гл. Дорастать, дорасти. Ріс, ріс, не доріс, своїй неньці води не приніс. дорости́ літ. Достичь совершеннолѣтія. Меншая сестра літ не доросла.
Зметюхкати, -каю, -єш, гл. Скомкать, смять, набросать въ безпорядкѣ.
Золотоголосий, -а, -е. Сладкогласный. Геній народній создав Шевченка з його стихом золотоголосим.
Обсокотати, -кочу́, -ти́ш, гл. — що. О курицѣ: вездѣ покудахтать въ данномъ мѣстѣ. Куріпочка ж ряба ввесь рай обсокотала.
Панна, -ни, ж.
1) Дѣва, дѣвица. Хвалиться конем перед королем, перед панною — гострою шаблею.
2) Барышня. Озвалася ясна панна, згорда руку простягаючи. Употребляется по отношенію къ дѣвушкѣ такимъ же образомъ, какъ слова пан, пані по отношенію къ мужчинѣ и женщинѣ. Бам, ясная панно, чолом до самих ніжок.
3) Раст. Agaricus Necator. Ум. панночка, паннуня, паннуненька, паннунечка.
Умалятися, -ляюся, -єшся, сов. в. умалитися, -люся, -лишся, гл. Умаляться, умалиться, уменьшаться, уменьшиться. Умалилося щирих серед людської громади. Хоч і вмилиться подать, та не дуже.
Феник, -ка, м. Мелкая монета, грошъ. Не варт за зломаний феник. Витратив вм сі феника.
Фуярош, -ша, м. Мастеръ, дѣдающій фуярки.
