Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл.
1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Тріску на одвірку вилупила.
2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. Вилупила вона ту дитину.
3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш.
4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран.
Вимерхатися, -хаюся, -єшся, гл. Проголодаться. Циган таки хапав добре, бо вимерхався, не снідавши й нічого. Як вимерхаєшся та виморишся, то все їстимеш.
Галабута, -ти, ж. Надменность.
Джиджули́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. = Джиджуритися.
Краєць, -йця, м. Кусокъ. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Cм. окраєць.
На-ору́жку нар. Снаружи. Винеси ясла, постав на-оружку, бо в оборі тісно.
Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня.
Трипутник, -ка, м. Раст. Plantago avenaria W. К.
Хамів, -мова, -ве Принадлежащій хаму. хамів сину! Ругательство. Яремо! герш-ту, хамів сину.
Штрап, -пу, м. Штрафъ.
