Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Відклястися, -клянуся, -нешся, гл. Отпереться отъ чего съ клятвой, божбой.
Відо.... Cлова, начинающіяся съ відо и здѣсь не имѣющіяся, Cм. на віді....
Жилба́, -би, ж. Житье. Добра жилба, коли сварки нема. Ум. жилбонька.
Зажира́куватий, -а, -е. 1) Обжорливый, прожорливый. 2) Любостяжательный, алчный къ богатству, ненасытный. Ото у нас чоловік Рогуля — зажиракуватий: йому все мало!
Кучомка, -ки, ж. Ум. отъ кучма.
Лихови́на, -ни, ж. Несчастный случай.
Особний, -а, -е. = особий.
Середняк, -ка, м. Сердцевина рога. Cм. осередок 1.
Тілечко II, -ка, с. Ум. отъ тіло.
