Загу́рити Cм. загуряти.
Зато́чувати, -чую, -єш, сов. в. заточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Заточи воза в клуню. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.
Знікчемнілий, -а, -е. Сдѣлавшійся ни къ чему негоднымъ.
Кахельник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій изразцы.
Нестидник, -ка, м. Раст. Sithospermum officinale.
Одіз.. Cм. відізвати, -ся.
Умовний, -а, -е. 1) Условный.
2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Упис, -су, м.
1) Вписываніе.
2) Внесеніе въ списокъ, въ запись.
Хлопчик, -ка, м.
1) Ум. отъ хлопець.
2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю.
3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія.
Шварц, -цу, м. Вакса. Чоботи до шварцу.
