В'янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Так співає, аж волос в'яне.
Кричати, -чу́, -чи́ш, [p]одн. в.[/p] крикнути, -ну, -неш, гл. Кричать. Кричить — на десятій вулиці чутно. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Ой як крикнув Гамалія. Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. Все море зараз спузиріло, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув, як на пуп.
Ле́стками підійти́. Лестью добиваться, льстить. Ум. ле́стівочки. Як узяли лестівочками підходить.
Напустува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Нашалиться.
Підгорілка, -ки, ж. пт. Anas ferina.
Поголитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника.
Позмітувати, -тую, -єш, гл.
1) = позмітати. Усе позмішувано, позгрібувано.
2) Сбросить съ чего (во множествѣ). Пішов, тото позмішував з себе, іде... обідраний.
Пропадати, -да́ю, -єш, сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Город Буша зовсім з людьми пропав. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. 2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що пропадаю. Хто що кому винен, най пропаде з світа. Дай чого їсти, а то пропаду з голоду. Вовки як ухопили тут вовка, розірвали і пропав бідний.
Тюлька, -ки, ж. Рыба Clupea cultiventris Nordm.
Щебетливий, -а, -е. 1) О птицѣ: постоянно щебечушій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива.
2) Говорливый. Весела собі, щебетлива.
