Бутинок, -нка, м. Полусапожекъ, ботинка. Желех. Ум. бутиночок.

Вискубати, -ба́ю, -єш, сов. в. вискубти, -бну, -неш, гл. Вырывать, вырвать, выщипывать, выщипать перья, волоса. Як ухопив його за чуба, дак скільки зачепив, стільки й вискуб. Также о срываніи травы, листьевъ. Нема паші: вискубає бідний товар кожну травинку з землею.

Закрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Начать красоваться. 2) О хлѣбахъ: зацвѣсти. Жита закрасувались. Г. Барв. 147.

Кивер, -ра, м. Киверъ. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Н. п. Там козак виїзжає на конику вороному..., а в жупані голубому, а в кивері золотому. Чуб. V. 8.  

Коліївщина, -ни, ж. Гайдамаччина. Батько діда просить, щоб той росказав про коліївщину, як колись бувало, як Залізняк, Гонта ляхів покарав. Шевч. 205.

Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. І. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Н. п. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Черк. у. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22.

Нестравність, -ности, ж. Несвареніе желудка.

Певний, -а, -е. 1) Вѣрный, надежный. Признайсь мені, дівчинонько, чи будеш ти певна. Грин. III. 198. А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже. Шевч. 140. Певна людина. 2) Увѣренный. Хиба вони не певні в своїм щасті? К. Іов. 46. 3) Внушающій довѣріе. Тут певнеє ніщо ні ходить, ні сидить. Греб. 369. 4) Извѣстный, опредѣленный. Ангел певного часу спускавсь у купальню. Єв. І. V. 4.

Поцукроватіти, -тію, -єш, гл. Засахариться. Поцукроватіє мед. Вх. Зн. 54.

Спричинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спричини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Содѣйствовать, посодѣйствовать.