Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
Кита, -ти, ж. 1) = ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. (Но Cм. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Cм. китюх. 3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає.
Крушина, -ни, ж.
1) Крушина, Rhamnus frangula. Нема роду-родини, ні вірної дружини, тілько в саду крушина.
2) Печаль, кручина. А на моїй голові штирі крушині. Ой перша крушина — отець-мати померла.
Намолоти́тися, -лочу́ся, -тишся, гл. Намолотиться.
Передуванити, -ню, -ниш, гл. О землѣ: передѣлить.
Правдомовець, -вця, м. Человѣкъ, говорящій правду.
Сплюх, -ха, м. Названіе зайца.
Тіпака, -ки, ж. Ударъ. По потилиці тіпака.
Утаювати, утаюю, -єш, сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл.
1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Шила в мішку не втаїш.
2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак.
Шелудівка, -ки, ж. Родъ писанки съ орнаментамъ изъ неповної рожі.