Вінок, -нка, м.
1) Вѣнокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Голе й босе, а голова в вінку. У його в дворі — як у віночку.
2) Дѣвство, дѣвственностъ. загубити вінок. Потерять дѣвственность. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила?
3) вінок цибулі. Вить со вплетомъ луковиць. На горищі два вінки цибулі. Ум. віночок.
Вовченько, -ка, м. Ум. отъ вовк.
Дарови́зно нар. Даромъ, въ подарокъ. Він дав даровизно мужикам землі.
Коржавіти, -вію, -єш, гл. Жесткимъ, твердымъ дѣлаться.
Надплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надпливти́ и надплисти́, -ву́, -ве́ш, гл. Подплывать, подплыть.
Оченя, -няти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Ум. оченя́тко.
Переколошкати, -каю, -єш, гл. Перепугать, привести въ смятеніе.
Підлабузнюватися, -нююся, -єшся, сов. в. підлабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Подольщаться, подольститься, приволокнуться. Підлабувзнивсь до горлиці горобець наче справді запорожський молодець.
Срем'я, -м'я, с. = стрем'я.
Сталувати, -лую, -єш, гл. = знехтувати 1. Сталував одежу.
